Ветеран з Глухова Олег Самощенко: про свій шлях від розвідки на фронті до допомоги побратимам у тилу
Олег Самощенко родом із Глухова, усе своє життя присвятив захисту України — від перших днів АТО до повномасштабного вторгнення. Тепер ветеран допомагає побратимам повернутися до цивільного життя. Про це пише інтернет-видання “На Межі“.
Свою службу Олег Самощенко розпочав ще з перших днів АТО — у прикордонній розвідці, а згодом долучився до лав ЗСУ.
«Під час АТО з перших днів ми поїхали захищати кордони, був у складі групи розвідки в прикордонних військах. Потім ще одна ротація, а потім ще одна. Потім звільнився з прикордонників і вступив до лав ЗСУ на посаду головний сержант військової розвідки», – розповідає військовослужбовець.
До повномасштабного вторгнення Олег разом із родиною жив у Середині-Буді. Чоловік говорить, на той час вже почалася війна, у місті на самісінькому кордоні з росією ставлення до АТО було неоднозначним.
«Деякі люди намагалися тоді не звертати уваги на те, що там війна йде, АТО. Були різні пересуди, нас осуджувати, нащо ви туди поїхали? Було тяжко приїздити на ротацію. Якщо згадати, був такий “Ромашка”, він, як потім з’ясувалося, був на стороні Гіркіна-Стрєлкова. І він загинув у Слов’янську в перші дні АТО, поховали його в Середині-Буді. І тоді серединобудці так реагували, мовляв, такий гарний хлопець загинув, а ви туди їдете, ви – не праві», – згадує 375 Олег Самощенко голова спілки ветеранів «Рубіж», член ГО «Сини війни».
Повномасштабне вторгнення Олег зустрів на Харківщині. Але довго знаходитися там не міг. Вдома залишалися дружина та діти і чоловік долучився до організації оборони Середини-Буди.
«27 лютого за мною приїхав побратим, забрав мене і ми, переховуючись, проїхали таку відстань через кацапів по паспортах, так як у мене була глухівська прописка, то по паспортах «прокатило». Майже 5 діб, три доби ми були в оточенні в Лебедині і потім вже через оточення проривалися до Сум. Нам дуже допомогли місцеві мешканці. Ми знали територію, знали кордон, володіли інформацією, за допомогою ЗСУ, ССО, СБУ організували службу і виконували певні завдання».
Чоловік приїхав у Середину-Буду, тоді ще в місті було більш-менш тихо місцеві не думала про виїзд до інших територій.
«Багато було наляканих людей. Було непорозуміння, що взагалі відбувається, Були перестрілки по Глухову, Києво-Московська траса, і все це і сюди доходило. Дуже багато було наляканих людей. Організували з місцевим шосткинським самоврядуванням, з комбатом ТРО, воєнкомом налагодили співпрацю. Місцеві були проти, казали, що ми провокуємо, нас не обстрілюють. Але це було не так. Не обстрілювали, тому що не буду казати, який полк ССО замінував ту сторону, щоб не підʼїздили СБУ, не підказували міномети. І це було, поки не приїхав підполковник, коригувальник професійний, і реконсіровку зробив менш ніж за добу».
За словами Олега Самощенка, тоді то ворог отримав можливість підійти ближче до кордону і тоді почалися страшні обстріли міста.
«Ми в той час виїжджали, коли починалися обстріли, і коригували наших військових, звідки кацапи стріляють. Це було на болоті, де стояли самі установки САУ і стріляли. Ми передавали інформацію нашим ЗСУ, вони і давали відповідь», – розповідає Олег.
На той час Олег Самощенко був у складі 117 бригади ТРО.
«Наша задача була тоді не допустити порушення кордону, завезення з росії гуманітарних вантажів. Як показувала практика, тоді на Донбасі під виглядом гуманітарки вони завозили зброю, боєприпаси і починали виконувати завдання по захопленню нашої території».
Після Серединобудщини шлях військового надалі був пов’язаний з 117 бригадою ТРО. Він виконував оперативні завдання. Внаслідок отриманих поранень, за станом здоров’я, внаслідок отриманих поранень, Олег Самощенко звільнився із лав ЗСУ та повернувся на Сумщину. На той час родина вже жила в Шостці.
«Я звернувся до адміністрації і сам не очікував. Дійсно швидко вирішили, врахували всі обставини, що немає де жити, інвалідність. Платили за квартиру ми тоді десь близько 7-8 тисяч гривень з комуналкою. А потім нам десь за тиждень зателефонували і надали за орденом у користування державну квартиру, де зараз і проживаємо».
Тепер військовий допомагає побратимам у цивільному житті. Організація опікується військовослужбовцями зі всієї України.
«Хлопці після полону, списані, поранені, після шпиталю, діючі військові. І питання такі, що повертатися немає куди. І стає питання про житлові умови, це, напевно, таке найгарячіше питання. Це оформлення документів після поранення, виплати, оформлення документів з інвалідністю, це найгарячіше і питання працевлаштування».
Серед найскладніших питань, говорить Олег Самощенко, це житлове. Адже багато його побратимів саме із Серединобудщини.
«Є склад комісії в Середині-Буді, яка оглядає житло, чи пошкоджено воно чи втрачено і на який процент пошкоджено. І вони виносять цікаві рішення, якщо є в тебе стіни, а все інше вигоріло, то будинок можна відремонтувати».
Організація, до складу якої входить наш співрозмовник, налічує 650 людей. Це всеукраїнська організація. Олег Самощенко говорить, зараз роботодавці не горять бажанням брати колишніх військових до себе на підприємства. Пояснюють все просто.
«Соціальна нестабільність, дуже багато балакають. Ветеран не хоче пристосовуватися, він нікуди не дівся. Це та сама людина, але яка вже по-іншому подивилася на цей світ. Він повернувся, але вже з іншим світоглядом. Він не хоче, щоб була несправедливість, але її дуже багато в нашому житті. І коли чоловік чи жінка ветеран стикається з цим, він висловлює, він не мовчить», – пояснює Олег Самощенко.
Багато військових, хто повертається до цивільного життя, стикаються з емоційним бар’єром, говорить Олег Самощенко. Для таких людей головне – спілкування.
«Спілкування і знайти роботу, зайняти його чимось, завантажити. Бо людина бігла-бігла, «Двіжувала», а потім бах – і він сів. Наче рідні і близько, наче такий і повернувся, і потім починається рутина, він біг-біг і тут пауза. Починається тригер, починається оце все. І він замикається».
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ