“Вгризлись в землю і тримали Бахмутські рубежі”: військовий із Шостки про оборону Донеччини
У відпустку до рідної Шостки повернувся старший сержант шосткинського батальйону тероборони Олександр Ходьков. Військовий розповів, де зустрів повномасштабне вторгнення та як обороняли Бахмут.
Поки підрозділ військового виконував бойові завдання під Бахмутом, вдома на Олександра чекала дружина Альона та пес Арчі. Дружина Сашка говорить, що дуже переживала за чоловіка, адже телефонного зв’язку з ним довго не було. “Він написав, що його відпускають додому і це, напевно, найщасливіший день в житті кожної людини, яка чекає військового додому. Дуже рідко дзвонив, ми чекали будь-якого повідомлення, було дуже важко”, — ділиться Альона.
Але вже за кілька днів Олександру доведеться повертатись у свій підрозділ. Його бойовий досвід важливий для підлеглих побратимів, адже він воює з першого дня повномасштабного вторгнення. Чоловік говорить, що здогадувався про велику війну, а тому приєднався до територіальної оборони: “Не вагався, бо знав, що ворог попреться далі, що цим все не закінчиться. Пішов ставати на облік до Шосткинського РТЦК, де мені запропонували піднятись нагору та поспілкуватись з підрозділом тероборони, там я підписав контракт резерву. Далі у січні мені запропонували стати штатним контрактником 153 батальйону”.
Олександр говорить, що 24 лютого був у Києві, де проходив курси підвищення кваліфікації. Тож йому довелось захищати столицю України. До рідної Шостки Олександр повернувся за першої можливості у середині березня 2022 року, де очолив підрозділ тероборони. “Тут кожен один одному кум, сват, брат, всі хлопці знайомі. Тобто ніяких проблем у спілкуванні не було, приїхав і кажу: “Я Сашко, головний сержант третьої роти”, вишикувались познайомились, поспілкувався, я вивчив особові справи, щоб зрозуміти, хто на що здатен. Так були люди, які прийшли без якогось досвіду, але кожен, як кажуть, “коваль свого щастя”, кожен став обороняти свою державу, свій рубіж, свою сім’ю”, — згадує військовий.
“24 лютого я не бачив жодної людини, які прийшли б сюди за гроші, зараз вже починають казати “от ви там за гроші”. Я скажу так: якщо хочете отримувати – прийдіть і подивіться, якою ціною хлопці отримують ті гроші, як вони даються”, — розповів Олександр.
Після деокупації Сумщини підрозділ Олександра займався обороною Шостки та найближчих населених пунктів. “Блокпости, постійно на блокпостах, рубіж свій тримаємо. Потім наказ у нас був і ми поїхали на Кролевеччину, де охороняли стратегічну трасу. Окопувались, вибудовували свою лінію оборони”, — згадує чоловік.
А взимку було відрядження у Бахмут, де шосткинські тероборонівці виконали завдання командування та втримали зайняті рубежі: “Прийшов наказ виїжджати на Слов’янськ з подальшим виїздом на Бахмутський рубіж. Зібрались, приїхав жінку поцілував та поїхав. Ми не мали здати ці рубежі і ми їх тримали, вгризлися в землю і тримали ці рубежі”. Олександр Ходьков згадує: “Постійні мінометні обстріли. Тобто якщо хочеш жити – копай, чуєш вибух – не соромся, падай. Багато хлопців отримали поранення і контузії, є у нас і втрати, на жаль, втратили ми своїх побратимів”.
Військовий говорить, що і в Бахмуті підрозділ відчував постійну підтримку земляків. А особливо волонтерів: “Волонтери нас завжди підтримували, підтримують і, я думаю, будуть підтримувати. Хтось комусь завжди дзвонить, а якщо хтось десь щось не доїсть, то йому відразу ж машину їжі відправляють. Нам так “Шостка Добро” машину продуктів прислала: картопля, консервації. Ну не сидимо ми голодні”. Олександр говорить, що захист України — це спільна справа, а тому до неї мають долучитись всі.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ