Відверта розмова з головою Ямпільської РДА
Днями виповнюється 50 днів, як Президент України Володимир Зеленський призначив головою Ямпільської районної державної адміністрації Сергія Дворника.
Сергій Іванович погодився дати нашому виданню ексклюзивне інтерв’ю, в якому не лише підвів перші підсумки роботи на новій посаді, а й розповів про своє ставлення до процесів, які зараз проходять на території нашого району.
Сергію Івановичу, як Ви сприйняли пропозицію очолити Ямпільський район?
На посаду голови Ямпільської районної державної адміністрації мене запросив голова Сумської облдержадміністрації Роман Грищенко. Якщо чесно, то спочатку я здивувався, адже раніше ніколи не був на Ямпільщині. Цей район у мене асоціювався лише з його керівниками, з якими я був знайомий, це Жирнов Олександр Іванович, з яким ми працювали в податковій, та пізніше – Василем Петровичем Животенюком, були у мене і знайомі з Ямполя під час роботи в Державній інспекції праці.
Проте, потім я зрозумів, що маю необхідний досвід і можу принести користь Ямпільському району. Тим більше, що Ямпіль виявився не таким же і далеким від обласного центру, по понеділках я доїжджаю до роботи всього за 2 години 15 хвилин.
Чи вивчали Ви наш район перед тим, як погодитись?
Я знайомився з районом доки тривала спецперевірка, вивчав показники, аналізував, знайомився з людьми… Мене цікавили процеси, які тут проходять. А тому на момент призначення я був абсолютно готовий до роботи.
Ви зазначили, що в роботі Вам допомагає Ваш досвід, як саме?
Я переконаний, що керівник райдержадміністрації в першу чергу повинен розбиратись у фінансах, розуміти механізми наповнення бюджету та фінансування. Погодьтесь, часу до ліквідації районної державної адміністрації залишилось дуже мало і якщо б цю посаду зайняла недосвідчена людина, то довелось би згаяти багато часу на навчання. Ми ж його зараз не маємо і повинні відразу показувати результат.
А якщо говорити про особисті якості, то я переконаний, що керівник району має прямо говорити «так», або «ні». Бувають моменти, коли тобі вигідно сказати «так», але ти розумієш, що цього не буде. Я так ніколи не робив, можливо, викликаючи удар на себе, але завжди говорю людям чесно.
Як можете охарактеризувати свою кадрову політику?
Ви помітили, що я не змінив жодної посадової особи в райдержадміністрації. По-перше, тому, що не бачу у цьому необхідності, а по-друге, вважаю, що в умовах ліквідації району краще зберегти людей, які добре розуміються на його проблемах. Переконаний, що навіть поганий керівник відділу буде краще розбиратись в ситуації, ніж найкращий новий.
Звичайно, працівникам райдержадміністрації я часто підказую, але бачу, що вони грамотні та професійні.
Які завдання Ви ставите перед собою?
Завдання очевидні – реалізація державної політики в районі в межах діючого законодавства та забезпечення виконання бюджету. Якщо він не буде виконуватись, то не зможуть фінансуватись ні програми, ні установи. У нас просто не буде за рахунок чого це робити.
Крім того, вважаю своєю місією захистити інтереси людей в рамках майбутньої ліквідації Ямпільського району. Які це будуть процеси, ми ще не знаємо, але навіть, якщо район ліквідують як адміністративно- територіальну одиницю, життя на Ямпільщині не зупиниться.
А які проблеми району Ви вважаєте найбільшими?
Проблем, дійсно, багато, але частину з них ми успішно вирішуємо – в тій же дорожній сфері ми зробили величезний крок вперед.
Вважаю проблемою і помилкою те, що на території району було вирішено створити три громади. Це гра амбіцій, яка призводить до проблем в сфері управління і фінансів. Тож рано чи пізно громади самі прийдуть до об’єднання.
Згадайте уроки історії: коли татари напали на Київську Русь? – коли вона була роз’єднана. А коли їх вдалось перемогти? – лише після об’єднання зусиль.
Великі проблеми є в сфері освіти, адже вартість навчання одного учня у нас надзвичайно висока. В середньому по району вона сягає 33 тисяч в рік і це на одного учня. Для порівняння, в ямпільських школах вона становить 22-23 тисячі на учня, а у Воздвиженській школі – 78,7 тисяч гривень, в Степненській – 76,8 тисяч. А як тільки будуть створені громади, то я не знаю, чи зможуть вони потягнути такі величезні видатки.
Не забуваємо і про те, що вперше ми стикнулись з проблемою протидії поширенню коронавірусу. Скоро діти підуть до школи і ми маємо забезпечити їх всім необхідним для безпечного навчання в таких умовах.
Які питання Вам даються найважче?
У мене є саркастичний досвід, який я називаю «від Івотки до ікотки». В Ямполі вже третій рік є проблема, пов’язана з необхідністю ремонту шлюзів-регуляторів на річці Івотка, у попередні роки чомусь там не було жодних зрушень, але як тільки ми підійшли до вирішення питання – відразу ж почалось перетягування канату, хто для цього зробив найбільше.
Коли мене представляв голова облдержаміністрації, він нагадав, що там є проблема і її необхідно якнайшвидше вирішити, але я не думав, що ця проблема виявиться такою складною. Спочатку ми хотіли отримати фінансування з державного і обласного бюджету, але це тривалий процес, який міг завершитись в жовтні. Тому, аби не втрачати часу, ми вирішили почати з поточного ремонту і виділити кошти з районного бюджету, а державне фінансування, що надійде пізніше, витратити на завершення робіт. І тут почалося – кожна сторона захотіла показати, що вона більше переймалась питанням, ніж інша. Читаю в соціальних мережах, що окремі діячі пишуть: «ми виділили кошти». Та ні, шановні, не ви виділили, а районна державна адміністрація внесла таку пропозицію і ви її підтримали.
Так, в цьому процесі всі приймали участь: і голова районної ради, і депутат обласної ради, і інші зацікавлені, але може варто припинити виясняти, хто більше зробив, а об’єднати зусилля, щоб швидше провести ремонт і допомогти людям?
Це один з прикладів, який, я вважаю, потрібно навести, щоб охарактеризувати ситуацію.
До речі, як прокоментуєте останню сесію районної ради?
Я перший раз спілкувався з депутатами. Розумію, що вони обранці народу та відстоюють свої інтереси та інтереси своїх виборців, але на сьогоднішній день потрібно жити в реальному світі: якщо можеш вирішити проблему – вирішуй, якщо не можеш – хоча б не заважай.
Було дуже неприємно, коли на сесії звучали слова, що на один населений пункт ми виділяємо більше, а на інший менше. Я голова районної державної адміністрації Ямпільського району і не ділю район на громади, для мене важливий і Ямпіль, і Дружба, і Свеса, і кожне село (до речі, я вже побував у десяти радах району і продовжую знайомитись з їх проблемами).
Ми намагались поділити бюджет пропорційно, зробити його збалансованим, а що пропонували нам окремі депутати? Виділити 900 тисяч гривень на ремонт туалетів однієї школи. Так, їх треба ремонтувати, але не можна забувати і про інші галузі та інші проблеми.
На якому варіанті розподілу коштів наполягали Ви?
Коли я почав знайомитись з районом, то дізнався, що є проект на 1 мільйон 300 тисяч гривень на утеплення районної станції юних натуралістів. Як пояснили колеги, тоді розраховували на державні кошти, які не надійшли. Я переконаний у тому, що ми маємо розпочати цей ремонт, виділивши для початку 350 тисяч гривень, і тоді він буде продовжений і новоствореним Шосткинським районом.
Я запропонував виділити фінансування на краєзнавчий музей, на закупівлю обладнання для стоматологічних кабінетів Ямполя та Свеси, освітлення сцени Районного центру культури та дозвілля, закупівлю матеріалу для ремонту спорткомплексу. Так, це невеликі проекти, але я переконаний, що ми маємо робити добро крапково, тобто там де, ми його можемо зробити.
Виніс і пропозицію виділити фінансування на заробітну плату працівникам районної державної адміністрації. Мова йде не про стимулюючі виплати, а про тарифні оклади, коштів на які не вистачало на 1,5 місяця.
І яка була реакція депутатів?
Довелось пояснити їм, що розподілення коштів районного бюджету не є їх функцією, за законом розпорядником є районна державна адміністрація, а депутати можуть лише погодити, чи не погодити цей документ. Багато хто був здивований, бо раніше голова РДА була і головою бюджетної комісії райради і багато рішень було оформлено саме як рішення комісії, хоча насправді це було рішення голови райдержадміністрації.
Зараз же ситуація змінилась, і я заявив, що такого більше не буде. Або депутати підтримають проект рішення, або я його відкликаю і їм доведеться пояснювати людям, чому не зроблені ті, чи інші справи. Моя позиція однозначна – політичних ігор навколо районного бюджету я не допущу.
Проголосували?
Так, я вдячний і голові районної ради Ользі Губар, і голові бюджетної комісії Ірині Панченко, головам всіх постійних комісій і всім депутатам – проект рішення отримав 14 голосів з 14 необхідних. Але я бачив обличчя деяких депутатів, які голосували попри те, що їм цього дуже не хотілося. Мене навіть назвали шантажистом, хоча це не був шантаж, це була робота в інтересах людей.
І на останок, Сергію Івановичу, поясніть парадокс: 2020 рік став дуже складним, адже багато шкоди принесла пандемія коронавірусу, але за цей рік в районі зроблено більше, ніж, мабуть, за останні 20 років. Щоб не бути голослівним, згадаємо лише ремонт дороги Шостка – Ямпіль та виділення рекордного фінансування на інші дороги району.
Завдяки чому це вдалось?
Причиною є фактори, як об’єктивні, так і суб’єктивні. Об’єктивні – це те, що ми готові до співпраці з усіма, хто готовий принести користь району, чи то обласна державна адміністрація, чи то депутати обласної ради, чи то депутати Верховної Ради. Ми завжди відкриті для будь-якої допомоги і завжди підемо назустріч у добрих справах.
А суб’єктивне – це те, що ми не просто сидимо в кріслах, а намагаємося приносити користь людям. Так, було б легше нічого не робити і отримувати заробітну плату, але ми постійно йдемо вперед заради району і його мешканців, хоч і наживаючи при цьомупроблем та ворогів. Але я по-іншому не можу і мій девіз: «і не смій думати, що ти можеш не витримати».