Сумчанка Катерина Проскурнік з 2014 року служить у Збройних силах. Вона — командир відділення управління дивізіону. Вона розповіла Суспільному про те, чому вирішила служити та як почуває себе у колективі військових, переводчик suspilne.media.

Катерині Проскурнік – 35 років. 7 з них вона – на службі у Збройних силах. До цього жінка працювала спочатку оператором, потім – бухгалтером. Коли дізналась, що почалась війна, звільнилась.

“У п’ятницю звільнилась з роботи. Прийшла ввечері і мамі сказала: “Мамо, я звільнилася з роботи”. Мама: “Ну, мабуть, так треба”. “А з понеділка я йду на службу”. Мама глянула: “На роботу?” “Ні, мамо, на службу”. Вона так усміхалася, а потім зраділа. Вона знала, що я хочу бути військовою і мене у всьому підтримувала”, — каже жінка. До зони АТО потрапила у 2016 році. Там здебільшого працювала із документацією, зв’язком.

“Коли їхала, то дуже нервувала. Бо коли розповідають, то – одне. А коли тобі кажуть, що ти вже їдеш – то зовсім інші емоції. Мабуть, все залежить від того, з ким ти їдеш, як тебе підтримують, допомагають. Мені не було некомфортно в цьому колективі. Може зустрічалися такі люди, які бачили, що я хочу чомусь навчитися, працювати, служити, і вони мені допомагали”, — каже військовослужбовиця.

Катерина говорить: більшість своїх друзів зустріла саме на службі.

“Чоловіків тут більше, і серед них також є друзі. Думала, що, мабуть, на службі не можна мати друзів. Ні. Допомагають, якісь проблеми — можу подзвонити. Просто зустрітися на каву, поспілкуватися. Друзі є серед нашого колективу. І на службі в армії можна мати непоганих друзів”, — зазначила жінка.

Наразі, каже, що хоче продовжувати службу. Додає, що після першого свого контракту зрозуміла, це — справа життя.

“Якщо жінка йде до лав ЗСУ, вона повинна розуміти, куди вона йде, що буде нелегко. Я “””Г, чомусь навчатися, на місці не готова стояти”, — додала військовослужбовиця.

Поділитися в соціальних мережах