“Вітаємо, ваш син повернувся з полону”: родичі бійця з Глухова розповіли, як зустріли його після полону
3 січня в Україну повернулися з російського полону 230 захисників та захисниць. Серед обміняних був і глухівчанин Антон Коломієць. Чоловік служив прикордонником у місті Маріуполь. Його підрозділ боронив місто до 12 квітня 2022 року. Родичі розповіли, як зустріли свого військовослужбовця.
Антон Коломієць народився і виріс у місті Глухів. Ходив тут у садок, у другу школу, потім вчився у Сумах в університеті. Потім став прикордонником у місті Маріуполь.
“Почалася війна, і там він попав у полон. Були на заводі Ілліча і там уже держали оборону. Ну, я так розумію, що в них уже не було чим воювати, не було боєкомплектів. Ви самі знаєте, тяжко було. Їх стали бомбити. Ті, що хлопці на Азові були, там було, казали, під землею велике місто, як друге місто. Там трошки було де заховатися, а там уже ховатися було нікуди”, — розповіла Алла Коломієць, мама військовослужбовця.
Пані Алла не знала про долю сина довгі два місяці. Після Червоний Хрест сповістив її про те, що Антон перебуває у полоні. Через цю ж організацію зрідка велось листування. Жінка розповідає, що передала сину три листи, але Антон отримав лише два з них.
“Що батьки пишуть? Шо люблять, ждуть, що про нього ніхто не забувся, що ми боремось за нього, що його друзі чекають. Всі теж переживають, якусь надають допомогу інформаційну”, – розповідає пані Алла.
Для жінки обмін сина став сюрпризом. Вони з чоловіком не могли стримати радості, що нарешті зможуть побачитись з Антоном.
“Я коли перший раз побачила в списках свою дитину, не могла повірити. Підбігла до чоловіка і кажу “Поміняли, поміняли”. Чоловік слова не міг вимовити, а тоді вже мені стали дзвонить з усіх служб і стали поздоровляти мене. Казали, що ми вас вітаємо, ваш син повернувся в Україну, і я тоді вже точно знала, що моя дитина вже в Україні, і вже мені тоді набагато легше стало”.
Разом із батьками на Антона чекала і його дівчина Аліна. Вона розповідає, що тримала зв’язок з коханим до самого його полону. А потім були довгі місяці очікування.
“Ми з Антоном жили на одній вулиці, так і познайомились, закохалися один в одного і продовжували спілкуватись далі. Зустрічались десь рік і після того він сказав, що піде служити. Їздила до нього в Маріуполь. Була там десь по місяцю. Літом їздила, зимою на Новий рік. І ось саме двадцять другий рік це був, коли ми останній раз бачились. І потім, уже коли почалась війна, ми спілкувались до останнього, поки його не взяли в полон”.
5 січня Аліні вдалось зустрітись із Антоном. Дівчина розповіла, що запам’ятає цю зустріч на все життя.
“Коли почула голос, то все, видихнула, що він в Україні. Я його чую. І це було неймовірне. А потім вже була зустріч, ми поїхали з його батьками до нього в реабілітаційний центр в Києві. Спочатку був такий страх, що як відбудеться зустріч, як це все буде. Але коли він мене обійняв, то відразу така легкість, відчуття, що нарешті ми зустрілись за майже два роки”.
Тепер рідні чекають на звільненого з полону захисника у рідному Глухові. Жінки говорять, що Антон сповнений оптимізму, але знесилений полоном. Тож хочуть, щоби він пройшов повний курс реабілітації.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ