Вивіски старих Сум: як виглядали вулиці понад століття тому
30 листопада виповнилося 130 років, як відійшов у вічність Іван Герасимович Харитоненко, сумський підприємець, меценат і благодійник. Якими були Суми тих часів? Що бачили сумчани на вулицях міста?
На фотографіях Сум кінця 19 – початку 20 століття ми бачимо будинки, що існують і дотепер. А на цих будинках – те, що не збереглося, але складало важливу частину образу вулиць тодішнього міста.
Це вивіски – магазинів, друкарень, різноманітних організацій. Вивіски – майже на кожній фотографії тих часів. Навіть на відомому фотознімку похорону Харитоненка урочистість траурної ходи дещо порушують великі літери «Магазин» праворуч на фото.
Поглянемо детальніше на сумські вивіски тих часів. На одній з найвідоміших фотографій вулиці Соборної майже по всій довжині кадру аж до Спасо-Преображенського собору на одноповерхових будинках розміщені вивіски – «Фотографічні апарати», «Гігієна», «Парфуми і косметика» тощо.
Тож якими були вивіски у центрі Сум більше століття тому?
Переважно це були текстові вивіски, тож спостерігається певна однотипність – літери великого розміру, цікаві шрифти, мінімум зображень. Малюнки фактично грали роль вітрин, акцентуючи увагу перехожих на товарах, що тут продавалися (наприклад, фотографічні апарати).
Якщо приміщення магазину було достатньо великим, з кількома вікнами, то у кожному простінку між вікнами була реклама (наприклад, книжкового магазину).
Розповсюдженим було розміщення на вивісках прізвищ власників («Книжковий магазин Реньен», «Аптекарський магазин Гончаренка», «Типографія Вертикова» тощо). Певні слова скорочувалися (Т-во – Товариство), а щось, навпаки, писалося повністю і на вивісках можна було побачити доволі довгі тексти.
Хто створював вивіски?
У ті часи існували вивіскові майстерні, аналоги сучасних рекламних агентств, що створюють вивіски. Основна технологія нанесення – фарбування, тому усі ремісники-вивісочники були художниками (як мінімум, вміли працювати зі шрифтами).
На вивісках у центрі старих Сум ми бачимо мало живописних зображень, і це відображає тенденції у міській рекламі кінця 19 – початку 20 століття – перехід від живопису до гарно читабельних шрифтових вивісок. Втім, можна припустити, що на вивісках не у центрі міста можна було частіше побачити натюрморти з продуктів (кренделя на вивісках пекарень, ковбаси у м’ясників тощо). Такі натюрморти переважно були симетричними, для створення відчуття гармонійності.
Які тоді були технології виготовлення вивісок?
Зображення на вивіски зазвичай наносили олійними фарбами, а для захисту покривали оліфою. Проте, через певний час фарби на вивісках ставали темними (щось на кшталт того, як вигорають на сонячному світлі деякі сучасні рекламні зображення), тому їх треба було оновлювати, наносити на темні частини вивісок свіжу фарбу.
Значно дорожчою була технологія висікання написів на кам’яних облицюваннях фасадів будинків і покриття їх позолотою.
На старих фотографіях видно, що не всі вивіски були пласкими, намальованими фарбою на полотні, дереві або залізі. Існували вивіски з об’ємними накладними літерами, переважно позолоченими (ця тенденція – робити написи на вивісках «золотими» літерами збереглася до цих часів). Об’ємні літери робили з метала або з дерева, кріпили безпосередньо до стіни або на металеву сітку (наприклад, «Проводникъ»).
Зрозуміло, що не кожен замовник міг дозволити собі об’ємні літери на вивісці, тому популярним було створення ефекту «псевдооб’єму», коли художники малювали пласкі літери з імітацією об’єму.