“Виїжджають ті, в кого нерви слабші”. Як живуть у селі Піщане поблизу Сум
Село Піщане входить до Сумської громади і розташоване за кілька кілометрів від Сум. Там працює дві школи і садок. Привозять пошту, пенсії. Як живе Піщане під час війни – розповідає Суспільне.
Пану Івану пенсію привозять додому. Чоловіку 87 років, каже — живе у будинку, який збудував власними руками.
“Зараз хорошо ми живемо. Буває, що залітає, буває, що кидають бомбочки, то там кинуть, то там, ну нас ще Бог милував. Ні, я не хочу виїжджать. Я до останнього буду, поки отут яму не пориє. Це ж я душу вклав в оце, та ще й не добудоване. Так що, оце бросить? Та ще й господарство, три коти. Оце все руками власними. А тепер що, бросить? То як вже розіб’ють, тоді можна їхать. А розіб’ють, так разом зі мною”, — поділився Іван Черніков.
Працівники “Укрпошти” рушають далі. Пересувне відділення приїздить у Піщане раз на тиждень. Привозять пенсії, кореспонденцію, приймають платежі, продають дрібні товари.
“Тяжко. Тут гупає кожен день. Вчора так гупало, що без перериву, і вночі гупає, і вдень. З хати не вилазиш. Куди їхать? А гроші в нас є, щоб поїхать? Нема. Як-то будем жить тут”, — говорить Ніна Василега.
Частину дня пересувне поштове відділення працює в центрі села, біля приміщення, де раніше була пошта. У Піщане їздять кілька місяців, раніше обслуговували прикордоння, розповідає начальниця відділення Людмила Катана: “Це була Басівка, Локня, Кияниця, Храпівщина, Мар’їне. Оскільки зараз ми туди не їздимо. Люди взагалі приїздять на Суми до нас, пенсії получають”.
У Піщанському старостинському окрузі залишаються майже всі мешканці, виїхало близько 10 відсотків населення, розповів староста Микола Саченко. Хоча, каже, облік вести складно, оскільки люди виїздять і повертаються, є нові жителі, зокрема переселенці.
“У першу чергу, мабуть, виїжджають ті, в кого нерви дещо слабші, скажемо так. І в кого є дуже маленькі діти, які теж, коли йдуть вибухи, коли стрільба, вони якби реагують, і дитяча психіка, вона ламається через це. Тому це теж дуже важливо”, — розповів Микола Саченко.
На території старостинського округу працює дві школи і дитячий садок. Як розповіла завідуюча Лариса Мечик, садок працює дистанційно, є чергові групи, кількість дітей мало змінюється, лише кілька вихованців виїхали за межі громади. Укриття ввели в експлуатацію минулого року. З облаштуванням допомагали благодійники, подарували спортивний інвентар, деякі меблі, іграшки. Раніше це був просто підвал, тепер тут є все необхідне, розповідає Наталія Кравченко.
“Це в нас така кімната, тут здійснюється освітньо-виховна робота для дітей старшої групи. Обладнали куточок безпеки, де навчаємо дітей і правилам дорожнього руху, мінна безпека. Ось у нас куточок народознавства. Вчимо державні народні символи, прищеплюємо любов до нашої батьківщини, до нашої мови, до нашого рідного села”, — говорить жінка.
Пані Наталія каже: в укритті в дітей звичайний розпорядок дня, якщо немає тривоги – прогулянка, і обов’язково “тихий час”.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ