Воїна Сергія Машира поховали біля побратимів на Буринщині

Однією з найдовших вулиць Червоної Слободи теплої, сонячної недільної днини зустрічали “на щиті” свого односельця, чоловіка, котрий був опорою, підтримкою для родини, вірним другом, гарним сусідом, працьовитим і по-українськими хазяйновитим господою.

Таким його знали усі, з ким виріс у селі, з ким начався, з ким працював і товаришував. А ті, з ким пліч-о-пліч виконував бойові завдання, знали, що Сергій хоч і мав сердитий позивний, таким був лише із ворогами…

Цією ж вулицею і проводжали до Храму мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії…

Після недільної служби у Храмі святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, аби бути присутніми на чині прощання із захисником України, вшанувати пам’ять Героя, послухати проповідь настоятеля, отця ДИМИТРІЯ, до тужливої родини доєдналися прихожани, знайому небайдужі жителі Буринської громади.

Перша неділя цьогорічного квітня видалася сонячною і заквітчаною першими весняними квітами. Сотнями їх односельці, жителі Бурині несли у кошиках Сергію Маширу, встеляли дорогу у «коридорах пошани» шляхом траурного кортежу вулицями середмістя громади, у рідному для воїна селі, клали до підніжжя печальних пагорбків землі, вкривали труну захисника України…

Ворог 31 березня вбив Сергія. Під час виконання бойового завдання за призначенням Сергія не стало.

Анатолій Варава, передав дружині прапор підрозділу, як згадку від побратимів про військову доблесть чоловіка, його мужність і відвагу.

Червона Слобода, Буринщина, України віддали останні військові почесті своєму захисникові і під звуки Гімну України, салюту попрощалися із Сергієм Маширом.

На сільському цвинтарі додався ще один прапор держави України, уславляючи пам’ять про бійців, котрі віддали своє життя за нас із вами, повідомили в мерії Бурині.