“Я не знаю, де перехід”: як по Сумах пересуваються незрячі люди
Нерівні тротуари, відсутність тактильних позначок, звукових світлофорів — щоденні перешкоди для людей із порушеннями зору в Сумах. Кореспонденти Суспільного разом із медсестрою Оленою Савченко пройшли маршрутом, яким жінка ходить на роботу 14 років, та побачили труднощі, з якими вона стикається щодня.
Олена Савченко йде додому після закінчення робочого дня. Вона працює медсестрою з масажу в поліклініці на вулиці Хворостянка. Каже, 14 років ходить цим маршрутом, звикла не тільки до дороги, а й до можливих перешкод.
Жінка розповіла, що остаточно втратила зір близько 10 років тому. До того встигла вивчити дорогу, але, каже, це не рятує від незручностей.
“Я ніколи не знаю, де перехід. Я йшла по Праці, я не знала, де перехід, вони взагалі не промальовані, і немає жодних тактильних позначок. Хоч цеглину покладіть, щоб я цю цеглину тростинкою намацала і розуміла, що тут перехід. А так тут десь ямка з грязюкою, вона мене орієнтує, я розумію, що ямка справа, значить я на переході. Зараз, здається, може бути зелений, тому що тиша переді мною, спробуємо йти”, — говорить Олена Савченко.
Додому Олена добирається за розкладом руху тролейбусів, каже, їздить переважно комунальним транспортом. Він ходить за розкладом, зупиняється біля бордюру, є час на посадку і висадку, зручні поручні, зупинки оголошуються голосом.
Ходити такими дорогами, говорить Олена, спочатку звикала.
“В мене падав-падав зір. Я кожного ранку прокидалася і розуміла, що я вже сьогодні бачу гірше, ніж учора. І в мене теж була подарована мені тростинка, і одного разу я вийшла з дому, я зрозуміла, що без неї до роботи вже не дійду. Я повернулась додому, взяла тростинку і пішла собі. Пішла і посеред дороги вже почала розуміти, що в мене виходить, що в мене виходить непогано. Потім пройшла спеціальний курс навчання і ходжу”, — зізнається жінка.
На звичних маршрутах доводиться бути готовою до нових перешкод, але все одно веде активний спосіб життя, каже жінка.
“Я їжджу на базар центральний. Я минулого року взагалі ходила в театр, в Щепкіна. Мені дуже подобалося. Не боялася ніде. І до друзів у гості. Хочеться жити”.
У Сумах немає жодного повністю безбар’єрного маршруту для людей із порушеннями зору, вони орієнтуються по пам’яті, а не за спеціальною інфраструктурою. Якщо на маршруті щось змінилося — люди втрачають орієнтири. Такі дані дослідження, проведеного Центром громадських ініціатив “Інтелект Сумщини” Сумського державного університету. У дослідженні взяли участь 140 мешканців Сум із порушеннями зору. Різні етапи дослідження показали бар’єри в міському середовищі, які багатьом подолати не до снаги, каже дослідниця Світлана Півень:
“Доволі-таки невелика частина може ходити у своєму мікрорайоні, 28 відсотків, якщо я не помиляюсь. Близько 20% можуть гуляти біля свого будинку. І що вразило мене як дослідницю — це те, що зі 140 респондентів 16% говорять про те, що вони взагалі не можуть покинути власне приміщення, тобто вони не виходять із дому”.
За результатами дослідження, головні перешкоди для пересування містом — це відсутність звукових світлофорів, автотранспорт на тротуарах, зокрема й покинуті електросамокати, стан дорожнього покриття, який погіршується через погодні умови.
Як сказала Світлана Півень, дослідження замовила ГО “Ініціативи Слобожанщини” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” та за фінансування Норвезького і Шведського гуманітарних агентств. Його результати представлені раді безбар’єрності Сумської міської громади. Громада потребує великих новацій у цьому напрямку, каже уповноважена з питань безбар’єрності в громаді, заступниця міського голови Римма Бикова:
“Затверджений нами план заходів на 2026 рік з реалізації Національної стратегії безбар’єрного простору в Україні до 2030 року, він у нас якраз частково вже спрямований на реалізацію тієї проблематики, яка в цьому дослідженні фігурує”.
Зокрема, каже Римма Бикова, минулого року затвердили перший безбар’єрний маршрут по проспекту Лушпи, цьогоріч планують його реалізовувати.
“Це буде стосуватися і облаштування зупинок у частині пониження бордюрного каменю. Це буде також стосуватися і встановлення інформаційних терміналів, які будуть оповіщувати людей і звуком, і візуально про те, який транспорт прибуде, який транспорт буде, навпаки, скоро від’їжджати і таке інше, і таке інше. Також планується встановити на будівлі Департаменту соціального захисту населення звуковий маячок для того, щоб люди орієнтувалися по ньому”, — говорить Римма Бикова.
Цьогоріч у плані — коригування проєктно-кошторисної документації на облаштування маршруту на Лушпи. За словами Римми Бикової, визначені ще два безбар’єрні маршрути, від центру “Романтика” до театру Щепкіна та район біля ЦНАПу й інклюзивної бібліотеки на вулиці Британській. Наразі визначають, які саме об’єкти там потрібно облаштувати. Також отримали пропозицію обладнати шість переходів звуковими оповіщувачами.
Як зазначає Римма Бикова, будь-які роботи в облаштуванні міста потребують спочатку виготовлення відповідної документації, і вже цей етап залежить від фінансових можливостей громади. Тим часом деякі вимоги щодо безбар’єрності враховують при проведенні планових робіт, наприклад, пониження бордюрного каменю біля переходів під час ремонту доріг.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ – там ми даємо оперативну інформацію