16 березня росіяни безпілотниками вдарили по приватному сектору міста Середина-Буда. Без домівки тоді залишилася жителька Середини-Буди Любов Троценко – росія знищила її квартиру й усе майно, – про це пише “Середина-Буда.City”.

Власниця квартири згадує, що у той день вцілила завдяки тому, що за три дні до цього поїхала до доньки в Суми, а за квартирою попросила приглянути зятя, який на той час був у місті.

“Це росіяни привітали мене з днем народження! Напередодні мені виповнилося 66 років. Зранку в неділю в місцевому чаті прочитала про удар росіян по нашому будинку і пожежу. Спочатку повідомляли про загоряння в квартирі моєї сусідки, але потім з’ясувалося, що горить моя квартира. Зять одразу приїхав на місце, але не зміг відчинити двері — від удару їх перекосило. Він вибив їх і намагався врятувати хоч щось із майна, але сам ледве залишився живим”.

За словами пані Любові, удар ворожого дрона припав на стіну біля вікна, а вся легкозаймиста начинка безпілотника залетіла через вікно в квартиру.

“Ми в цьому будинку жили вдвох, інші власники житла виїхали. Сусідка потім розповідала, що дим вплив такий, що нічого не можна було розгледіти. Вона вагітна і вже ухвалила рішення переїхати в безпечніше місце, тим більше, що за кілька годин росіяни знову вдарили по будинку — цього разу влучили в дах”.

Любов Троценко каже, що росіяни знищили все, що вона з покійним чоловіком надбала. Усе, що в неї було.

“Я залишилася ні з чим. Те, з чим я тоді поїхала, усе, що було на мені – це все, що я зараз маю. У квартирі я прожила майже 38 років, відколи в 1987 році мій чоловік її отримав. Я не розумію, що я чи інші жителі міста зробили поганого росіянам? Вони знищують наше місто. Ще зовсім недавно вони приїжджали до нас на ринок, купували, продавали. Ніхто з містян їх не ображав. А зараз що? Коли ми їм стали “поперек горла”?”

За словами пані Любові, після удару вона планує звернутися за допомогою до міської ради.

“Спочатку треба все усвідомити. Усвідомити те, що нічого вже не повернеш. Усвідомити те, що Боженька зробив так, що я перед цим випадком поїхала і залишилася жива, значить, я ще потрібна на цьому світі. Звернуся до міської ради — подивлюся, що вони мені запропонують. Ясна річ, що ні діти, ні родичі мене не залишать. На перший час буде де пожити, але місто залишати не збираюся. Я його не покидала: всі роки війни провела у Середині-Буді, і навіть думки кудись переїхати у мене не виникало. Я все життя прожила у нашій Середині-Буді, тут усе моє. Зараз важко щось планувати, але одне знаю точно – місто я не покину”.

Зараз небайдужі люди організували збір на допомогу жінці.

Підтримати Любов Троценко можна наступним чином: