“Я зі своєї хати нікуди не піду”: мешканці села Нововасилівка, що на півночі Сумщини, про сусідство з Росією
Село Нововасилівка Зноб-Новгородської громади Шосткинського району є верхньою точкою на півночі Сумщини. Цей населений пункт розташований на кордоні з Росією.
Галина Малахівна живе в Нововасилівці Зноб-Новгородської громади все своє життя. Наприкінці вересня на обійстя жінки російські військові скерували кілька снарядів. “Снаряд один знайшли, що зверху лежав, я ще рукою його відкинула, а інший, сказали, що він пішов у два метри вглиб. Він там і лежить досі. Мені всі люди дивуються, що мене Бог зберіг, бо тут погріб, сіновал і нічого не зачепило. І він так вліз, в пісок до самого даху летів”, – розповідає жінка.
На ці знахідки жінка натрапила випадково. “Не було мене вдома. Я, може, ще й не побачила б. Я приходжу, а курка бігає і курчатко таке маленьке. Кажу, напевно, курка на сіннику сиділа й вивела. Піду, думаю, подивлюся. Приходжу – глядь, а там снаряд”, – розповідає Галина Малахівна.
Показала Галина Малахівна, де саме знайшла такий “подарунок” від росіян. Приземлився він поміж господарчих споруд жінки, які побудовані з дерева.
Не витримала обстрілу від сусіда-агресора господарча споруда Антоніни Степанівни. Сталося це ще всередині літа, посеред ночі. “Вдома була я. Ніч не спала, бо аж вікна торохтіли у спальні. У ній розбилася верхня шибка. Ударило так сильно, а дивлюся: половину мого сараю розбито. Тут у мене погріб і загороджений, а сарай отам. Тварини там були, а зараз я їх не тримаю, бо не маю сил. Мені 82-й рік вже йде”, – розповідає жінка.
Поцілили росіяни й у будівлю місцевої школи. Випускали снаряди по колишньому навчальному закладу проти ночі третього вересня. “Років п’ять-шість вона не працювала, але була в нормальному стані. Коли збиралися на перше вересня, то фарбували, білили. Доглянута була”, – розповідає мешканка Нововасилівки Валентина.
Межує Нововасилівка із селищем Біла Березка Брянської області. Звідти росіяни й обстрілюють місцеве населення. “Обстрілюють майже кожного тижня, як ми себе тут можемо почувати? Господи, Боже мій! Тяжко і страшно. Рік спимо у штанах та шкарпетках, я так сплю”,- розповідає місцева мешканка Людмила.
Кордон цього села на відстані трьох-п’яти кілометрів із Росією, кажуть місцеві. “Ми живемо біля кордону – жах, ворота поруч бахнуть і вже дослухуєшся, чи то воротами вітер бахнув, чи то вистрілили. Бігти чи не бігти”, – говорить мешканка Нововасилівки Тетяна. “Я із своєї хати нікуди не піду. Курочки, індокачечки. Подоїти корову я вже не зможу, коза ще є, подарували. Із хлібом ми, і продукти привозять. Сьогодні гуманітарку давали”, – розповідає місцева мешканка Валентина Петрівна.
Місцеві отримують допомогу самі й допомагають іншим… “Гуманітарка добре йде. Її до нас возять ящиками, пакетами і проміжок невеликий. Туди-сюди і везуть. Харків як звільнили, Ізюм — сказали, що треба харчі, то багато наших людей відгукнулося. І картоплю несли, і цибулю, і моркву, і бурячок. Багато нанесли люди, щоб допомогти”, – розповіли місцеві мешканці.
Нині в Нововасилівці Зноб-Новгородської громади мешкає понад сто людей. Загалом це 53 двори.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ