Як багатодітна сім’я переселенців облаштовується на новому місці

У Наталії Серьожкіної — троє дітей. Багатодітна сім’я мешкала у власному будинку в селищі Шалигине на Сумщині, за 5 кілометрів від кордону з РФ. Мали сад, город та господарство. Рятуючись від обстрілів, вимушені були двічі переїжджати, спочатку до села Рев’якіне, а згодом до Роменського району. Тут мешкають 8 місяців і мають намір викупити будинок та оселитися в Капустинцях назавжди. Що довелося пережити багатодітній родині та як облаштувалися на новому місці, розповіли кореспондентам Суспільного.

21-річна Ганна Серьожкіна мріє стати ветеринаром. Разом з сестрою допомагає мамі по господарству. Каже, доїти кіз для неї справа звична, бо вдома тримали 8 рогатих. З ними довелося двічі евакуюватися.

“Виїжджали у сусіднє село Рев’якіне, ми вже зібрали речі, і мама виходить і говорить: «Може не поїдемо?», а в цю мить — гуп на город і ми вирішили 100% виїжджати”, — згадує Ганна.

“Не можна було навіть ходити по двору. Порати неможливо було. Обстріли, постійно висіло над нами все. Навіть не можна було до річки дійти. Світла не було у нас, інтернету не було. Обстріл пройшов і біжимо, схопили дровину і знову до двору”, — розповідає Наталія Серьожкіна.

Мати Наталії — 63-річна пані Світлана згадує, зачинили свої будинки, взяли речі першої потреби і поїхали якомога далі від обстрілів: “Ми патріоти свого селища і сиділи до останнього, доки прилетіло саме під вікно. Спочатку такий тріск страшенний, вікна повилітали у мене і в доньки. Поряд наші будинки. До того були прильоти, були загиблі люди, мій однокласник загинув, був стовп полум’я такий, що вище хати. Води не було, світла не було, гасити нічим, відразу нога загорілася, а тепер оце з палицею. Загорілося коліно, повилазили вени зразу, за пів дня”.

Тікаючи від обстрілів, було боляче залишати все, що нажили впродовж життя, говорить пані Світлана: “Там вдома залишились мої ікони, я вишиваю бісером. У чоловіка там залишилась пасіка. 30 років ми пасічникували. Там все-все наше залишилось. Отам візок стоїть, то в нього, що завантажили, те привезли. І простирадло дали нам, і гуманітарку. Інтернет нам провели по акції, всім дякую”.

У будинку мають всі зручності, платять тільки за комунальні послуги, говорить пані Наталія.

Будинок розташований у природній зоні, тому є можливість відновити здоров’я та психологічно відпочити, ділиться пані Світлана: “Ми тут тільки виспались, бо там не поспиш. Тут дуже добре зустріли. Ми приїхали, у доньки хоч щось було з одягу, а в нас зовсім нічого. Нам картоплі дали. Ми її посадили, скоро буде сходити. І бурячок посходив. Оця іконка, яку ми з собою взяли, бо вона маленька, великі залишилися вдома, хай вони вбережуть наш будиночок, діток і онуків”.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ