Як колумбієць, який втратив ногу на війні, боронить Сумщину
В Сумській 117 окремій бригаді ТрО у взводі ударних БПЛА боронить кордони Сумщини громадянин Колумбії Осоріо на псевдо “Араб”. Чоловік воює з 2024 року. На Донецькому напрямку зазнав поранення, втратив ногу. Але вирішив, що залишить Україну лише після перемоги. З іноземним військовим поспілкувались кореспонденти Суспільного.
Боєць 152 батальйону 117 окремої бригади ТрО Осоріо, на псевдо “Араб” працює над удосконаленням чергового дрону. Раніше, розповідає, він служив у піхоті, брав участь у штурмах. Чоловік – колумбієць, боронить Україну з 2024 року. Каже: приїхав би раніше, але мав вдома зобов’язання, які потрібно було виконати.
“Я бачив у новинах у своїй країні, як вони знищують Україну, бачив несправедливість російської держави, яка вбиває мирне населення, займається тероризмом, Росія — терористична держава, і вона завдає шкоди Україні, яка є законною суверенною державою, мене мотивувала боротьба українців, і, перебуваючи тут, я зрозумів, що це було правильне рішення, і що я на правильному боці історії”, — розповів Осоріо.
Чоловік говорить, що про те, куди збирається їхати нічого не сказав своїй сім’ї, повідомив де він, через місяць перебування в Україні:
“Вони були здивовані й стурбовані, але моя сім’я знає, що я за людина, вони можуть мені довіряти, вони знають, що я чоловік, який відданий справедливості, мені подобається те, що я тут роблю, я захоплений цим, і мої рідні знають, що я маю рацію, я маю на увазі, що я воюю за справедливість. Звичайно вони хвилюються за мене, але зараз вже ставляться до цього спокійніше”.
Осоріо говорить, що не повідомляв рідним про те, що був поранений, щоб не хвилювалися:
“Я втратив ногу на Донбасі, біля селища Майорськ. Там був дуже важкий бій, всі мої товариші-колумбійці були важко поранені, я допомагав їх евакуювати. Але сам теж був поранений в обидві ноги. Тому, коли їх евакуювали, я лишився прикривати позиції. Мої побратими вдало евакуювалися, і мій колумбійський командир повернувся наступного дня з українцями, вони врятували мені життя. Це було близько року тому, і, як бачите, ми все ще воюємо тут, в Україні, попри поранення”.
Після поранення, говорить Осоріо, він вирішив не покидати Україну, перекваліфікувався на дронщика.
“Нині я присвячую себе більш простим і легким завданням, тому що через мій стан є багато речей, які я не можу робити, я можу паяти роз’єми для батарей, я також навчився робити гранати для безпілотників, підключати деякі схеми та освоїв базові, елементарні речі, які можу зробити в безпілотнику, збираю деякі деталі, я також допомагаю там, де зберігається їжа і зброя”, — розповів військовий.
До приїзду в Україну, говорить Осоріо, він мав певний військовий досвід:
“Військовий досвід, який мають колумбійці зазвичай пов’язаний з боротьбою з наркоторгівлею та наркокартелями. Ми дуже добре підготовлені в Колумбії в усіх видах бою, ми довго перебуваємо в джунглях, маємо багато навичок виживання та рукопашного бою, але це інша війна, тут безпілотники та технології, а ще тут багато артилерії та ракет”.
Осоріо, говорить, що селище в якому він живе розташоване високо в горах. Його сім’я має невелику кавову плантацію.
“В Україні, ми п’ємо багато кави з Колумбії, я бачив, що тут її продають в магазинах. Але вдома ми більше любимо пити каву з агуапанелою, тобто спеціальним цукром з тростини, що надає їй дещо відмінний смак, але загалом, ми готуємо каву, так само як і тут”, — поділився Осоріо.
В Україні, додає колумбієць, йому до вподоби кухня, особливо, каже, любить борщ:
“Борщ, солянка, також дуже подобається як у вас готують рибу, макарони, салати. Мені дуже подобається тутешня їжа, особливо тушкована. Дуже добре готують і рибу і курку, і взагалі українська їжа дуже смачна і дуже поживна. У госпіталі мені давали дуже смачну їжу, і вона була багата на вітаміни”.
Загалом в Україні, ділиться враженнями Осоріо, йому подобається.
“Мені сподобалося практично все, її культура, люди, як вони поводяться і як вони воюють, попри те, що вони переживають дуже складні часи, українці дуже хороші люди, вони добрі, привітні, ваші міста дуже красиві, країна красива. Але є і неприємні речі – це війна. Війна дуже неприємна, і стає сумно, що молоді люди повинні йти воювати й вмирати на війні”, — розповів боєць.
Нині Осоріо 32 роки. В Колумбії в невеличкому гірському селищі його чекають батьки, брати та сестри. Чоловік не одружений, не має дітей, тож, додає, можливо, вони у нього з’являться в Україні – після перемоги:
“Я впевнений, що ми вийдемо з цієї війни переможцями. Я впевнений, що ми виграємо цю війну, тому що ми хороші хлопці в цій війні, ми боремося за правду. Після війни я хочу поїхати до Колумбії, щоб відвідати свою сім’ю, яку я давно не бачив. Я хотів би привезти українців до моєї країни, щоб вони могли її пізнати, і я також хотів би привезти колумбійців, моїх друзів, до України. Слава Україні! Героям слава”.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ