Як майстриня з Лебедина відроджує гончарство і допомагає ЗСУ
Олена Брюшенко із міста Лебедин на Сумщині відкрила гончарну студію «Запеклий горщик» і взялася відроджувати ремесло, яке в регіоні майже втратилося. Водночас жінка активно волонтерить: зібрала понад мільйон гривень для українських військових. Ми розпитали її про шлях у гончарстві, натхнення і роботу під час війни.
— Чому ви вирішили зайнятися гончарством саме зараз, під час повномасштабної війни?
— У складні часи кожен задається питанням: що я можу зробити для країни? Я з дитинства захоплювалася творчістю — малювала, вишивала, щось майструвала. І якось під час таких занять подумала: а чому б не спробувати глину? Почала шукати майстрів на Сумщині, але не знайшла нікого, хто міг би навчити. Тоді вирішила: буду опановувати все сама. Пройшла онлайн-курси, почала вчитися. І зрозуміла: хочу не просто творити, а передавати знання іншим.
— Так з’явилась ідея створити арт-студію «Запеклий горщик»?
— Так. У 2024 році я написала бізнес-план і подалася на грант. Власних коштів не було, але ідея була чітка: створити у Лебедині простір, де можна вчити гончарству. Грант виграла — і студія відкрилась. Сьогодні тут ліплять, працюють на гончарному крузі, проводимо майстер-класи.
— Хто може приходити на заняття?
— Усі охочі. Ми навчаємо і дорослих, і дітей. Для військових, їхніх родин та ВПО заняття безкоштовні — це наш внесок у підтримку тих, хто найбільше постраждав. А ще проводимо романтичні майстер-класи для пар — це коли закохані створюють разом свій глиняний виріб. Дуже атмосферно!
— Окрім гончарства, ви активно займаєтесь волонтерством. Як це почалося?
— У 2023 році вирішила, що хочу ще чимось допомагати військовим. Почала збирати кошти — за цей час передали дрони, приціли, тепловізори, маскувальні сітки, засоби гігієни й багато іншого. Сума вже перевищила мільйон гривень. Я намагаюся креативно підходити до зборів. Наприклад, придумала акцію «Відправ Франка на фронт» — щоп’ятниці закликаю людей у Facebook надсилати 20 гривень на волонтерську картку. І люди надсилають!
— За волонтерство у вас вже є відзнаки?
— Так, маю нагороду від 110-ї окремої механізованої бригади — медаль і нагрудний знак. А ще — багато шевронів від різних підрозділів ЗСУ. Це не просто подяка, це велика мотивація.
— Ваша родина підтримує вас у всьому цьому?
— У мене є чоловік Олександр і двоє маленьких дітей. Коли я писала бізнес-план на грант, ми з чоловіком усе робили разом. Він — моя опора, допомагає фізично, морально і в усьому, що пов’язано з волонтеркою. Без нього я б не впоралась.
— Які плани на майбутнє?
— Хочу, щоб про гончарство дізналося якомога більше людей. Планую розширити студію, проводити більше майстер-класів, робити ярмарки виробів. Гончарство — це не просто ремесло, це частина нашої культури. І хочеться, щоб вона жила.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ