Як на Сумщині раніше відзначали свято Петра і Павла
Свято Петра й Павла відзначають 12 липня. Цього дня закінчується Петрів піст, що тривав від дев’ятого дня після Трійці.
На Східному Поліссі (Середино-Будщина) до свята ставили гойдалки – «аре́лі», на яких молодь гойдалася всього два дні, після чого гойдалки розбирали /1/. «Оре́лю» робили й на Глухівщині (село Шевченкове): на дерево вішали мотузку, приладнували дощечку й гойдалися .
На Лебединщині (село Межиріч) пригадують, як у Петрівку пекли спеціальне пісне печиво – мандрики. Потім таке печиво клали у діжечки із сиром, щоб він не псувався. У селі Токарі на Петра й Павла пекли коржі, замішані на яйцях, виїжджали на луг або в ліс і варили пшоняну кашу з курятиною.
Дівчата традиційно співали петрівчані пісні, частими мотивами яких є міркування про короткі літні ночі, любов і створення пари, швидкоплинність літа.
«Що липочка до дубочка прихилялася,
Прихилялася,
Що Іванко да Марічка цілувалися», – співається у петрівці з Краснопільщини /4/.
У цей час із пастухами, які пасли череду, розраховувалися за першу половину літа. Та й якщо прислухатися до давніх пісень, помітно, що Петрівка умовно вважалася серединою літа. Так співали на Роменщині:
Ой ти, Петре, Петре,
Ще й ти, Йване,
Половини літа
Вже немає .
Але водночас Петрівка – це і найдовші та найтепліші дні, що і відображено у народних прислів’ях «У Петрівку день, як рік», «Захотілось йому у Петрівку льоду» тощо.
Наступний день після свята Петра й Павла – Полу́петра.
Відділ нематеріальної культурної спадщини Сумського центру культури