Як облаштовуються переселенці з Осоївки на Сумщині
Від початку повномасштабного вторгнення близько двох сотень переселенців із різних регіонів України переїхали до Капустинського старостинського округу на Сумщині. Їх безоплатно розселили в порожні хати, з яких виїхали колишні господарі, та допомагають, хто чим може, говорить староста Світлана Кулинич.
56-річний Микола Наконечний розповідає: все життя мешкав із родиною в селі Осоївка Краснопільського району. Через часті обстріли російських військ вимушені були покинути свій будинок і переїхали до більш безпечного місця, пише Суспільне.
“Гарно нас зустріли. Нам оформили допомогу. Всі виплати оформили. Дуже гарні люди, привітні. Що треба, підкажуть, допоможуть. Хочеться додому дуже. Це, що в селі, то воно рятує, на городі пораємось, то воно трохи відволікає. А так, дуже сумуємо, так тяжко. Хочеться додому, звісно. Якщо пожити там 56 років і отак поневірятися, дуже важко”, — поділився чоловік.
“Ми приїхали у Капустинці 25 березня цього року, через постійні обстріли. По селу почали прилітати КАБи, і дуже там стало небезпечно. У нас не було ні зв’язку, ні світла. Діти допомогли нам знайти житло і допомогли нам сюди приїхати. Нам вдалося сюди перевезти курей, собачку й кішку”, — додала дружина Миколи Наконечного Галина.
За словами старости Капустинського старостинського округу Світлани Кулинич, у селі наразі є два вільних будинки для поселення переселенців. Жінка додає: дві сім’ї викупили житло для постійного проживання, а впродовж двох місяців тут оселилися 11 переселенців. Крім надання житла та допомоги, для переселенців підшукують роботу, говорить Світлана Кулинич.
“У нас є 2 фермерських господарства, які також потребують робочих рук. І, якщо людина хоче працювати, повірте, вона знайде роботу. До нас приїздив благодійний фонд, який надає допомогу в ремонтах будинків. Вони вставляють вікна, допомагають придбати шифер, ставлять двері. І наші переселенці, які хочуть залишитися тут або живуть більше року і планують жити далі, їм нині надана така допомога”, — додала староста села.
Дворище, як і людина, потребує турботи і піклування, говорить пані Галина. Каже, потроху облаштовуються на новому місці.
“Ми перепахали огород собі новий, ну, тут 15 соток розпахали ми. Посадили, з дому картоплі посівної привезли. Є в нас парник, будемо розсаду висаджувати скоро. Одна мрія — щоб якомога скоріше закінчилась ця війна. Щоб настав мир і по можливості ми повернулися додому. І найголовніше — щоб наш син повернувся з війни живий і здоровий. Оце мрія заповітна”, — додала переселенка Галина Наконечна.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ