Як онук воїна Другої світової війни із Сумщини намагався знайти могилу діда (відео)
На чоловіка та батька шістьох дітей Прокопа Бондаренка у часи Другої світової війни родина Бондаренків отримали дві похоронки. Останні три роки його онук Іван Мішков намагався знайти могилу родича. Напередодні визволення міста Суми від німецьких загарбників журналісти поспілкувались із родиною та дізнались їх історію, передає suspilne.media.
Іван Мішков почав пошуки могилу діда Прокопа три роки тому. “Перше, що знаходиться – це те, що запис із похоронного журналу полку. Він служив у 228 стрілецькій Вознесенській дивізії 767 полк, на момент загибелі. Знайшов я журнал. Там у ньому зроблений короткий запис: “загинув 5 січня 1945 року, похований у хуторі Бартік, у садку крайньої хати, Чехословакія”, – розповідає Іван.
Олена Аторіна донька Марфи, третьої дочки Прокопа Бондаренка. Свого дідуся бачила на одній фотокартці, яка збереглася. На ній: Прокоп та Марина Бондаренки. “Бабуся розповідала дуже мало. Може ми малі були дурні, як кажуть. Зараз вже багато чого б запитала, але зараз уже ні в кого питати. Знаємо, що він народився 1896 року, а бабуся 1900, на скільки я пам’ятаю. Родом він із Ворожби”, – говорить онучка Прокопа Бондаренка Олена.
Допомагав знайти могилу чоловіка й ужгородський пошуковець Сергій Чубов. “Запит був від пана Івана, що він загинув поблизу села Сирово. Це первинне поховання хутір Бартік, у садку і прохання про допомогу у пошуках місця заховання. А далі робота з архівами. І ось так ми з ним вийшли до того, що він перепохований у Волені. Це в основному робота із архівом через Інтернет. Я просто знаю, частково, де Словацькі архіви знаходяться. Я можу там зайти з комп’ютера подивитися данні”, – розповідає пошуковець Сергій Чубов.
Коли Іван Мішков знайшов той хутір, почав надсилати листи до тамтешньої мерії. Відповіді так і не дочекався. Знайшов через соцмережі уродженців тієї місцевості. Вони й розповіли, що могилу Прокопа Бондаренка перенесли, як і решту поховань солдатів. Нині там меморіал.
“Бугуміл Кубіш познайомив мене заочно Бартко, я його зву Йозеф, а може він Єжиф по їхньому, я не знаю. Ось він стоїть Юзеф Бартко, а це Богуміл Кубіш. Спасибі їм за те, що вони зібрали такий колектив і таку громаду. Сказали добре слово не тільки про діда. Факт полягає в тому, що село Сирово має населення зараз 680 осіб, за нього полягло радянських воїнів 724 людини, тобто на кожного жителя села по одному ще із лишком”, – говорить Іван Мішков.
Нині на цвинтарі у Ворожбі Сумського району поховано шестеро родичів Прокопа Бондаренка. Поруч із дружиною Мариною – дві донька, зять, сестра та онук.
На могили цих родичів Іван Мішков сипле землю із могили пращура, яку прислали із Словаччини, й говорить: “Ось така вона глиниста – земля Словацька, з могили діда Прокопа. Царство Небесне. Це онук – Володимир, син Анни. Це його мати – діда Прокопа донька Анна. Це його дружина – Марина. Це донька Ольга”.
Дізнатися чому на Прокопа Бондаренка прийшло дві похоронки, Івану Мішкову поки не вдалося. Дід Прокіп лишив по собі шестеро дітей: Ганна, Ольга, Марфа, Яків, Іван та Надія, 12 онуків, 15 правнуків та шість праправнуків.