Як працюють на бронемашині “Козак” воїни 80-ї ОДШБр на Сумщині
Перевозять особовий склад, евакуйовують поранених, доставляють провізію на позиції та прикривають вогнем нашу піхоту. Усе це про бронемашини “Козак”, які військовослужбовці 80-ї окремої десантно-штурмової бригади використовують для виконання бойових завдань. Одного з таких “Козаків” бійці показали кореспондентам Суспільного.
“Це один з наших «Козаків», бойових машин, він в нас вже давненько. Отримували ми їх ще з початку війни. Використовували всюди, на всіх фронтах, при будь-якій можливості”, — водій бронемашини “Козак” із позивним “Поважний” показує техніку, на якій військовослужбовці 80-ї окремої десантно-штурмової бригади з виконують бойові задачі.
Це, каже, перевезення особового складу, доставка провізії на позиції, евакуація поранених воїнів та вогнева підтримка.
“Досить непогано вони озброєні штатно, в них стоять браунінги 12.7, 50-го калібру. Тобто, ну, підтримати піхоту там, постріляти, дуже класна штука”, — говорить “Поважний”.
“Коли стріляємо, машина рухається завжди. Ми стріляємо в русі. На місці ми не стріляємо. Набагато важче стріляти в русі. Треба тримати добре цю ручку, бо якщо її не тримати, то може відірвати руку”, — ділиться “Калуш”, навідник бронемашини “Козак”.
Навідником на бронемашині військовослужбовець із позивним “Калуш” служить півтора року. Його найкращим помічником на війні, каже, є великокаліберний кулемет “Browning”.
“Якщо ворог чує, що ми стріляємо з крупнокаліберного того кулемета, він старається заховатись максимально. Бо під такі під такий вогонь ніхто не вилізе. Це страшно навіть, як він свистить”, — каже “Калуш”.
Сидіння в авто для перевезення особового складу розраховані на 9-10 бійців. Проте, каже “Поважний”, доводилось перевозити майже вдвічі більше:
“17 чоловік в них не було вибору. Вони хотіли поїхати якомога швидше, приїхала тільки одна машина, змогла. І нам довелося це прямо так плотнінько, і ще на броні сиділи зверху в башні. Це прямо, да, сільодочка. Але краще їхати, ніж чекати”.
Вага бронемашини, понад 10 тонн, говорить “Поважний”. Через це, додає, інколи виникають труднощі:
“Як в дуже великому болоті, вони прям дуже часто грузнуть. Є лебідка спереду, яка досить сильно помагає в даних питаннях, але не завжди можна до чогось прив’язатися, до чогось долебедитися. Не завжди є якісь друзі, які можуть приїхати допомогти. Тому в дуже сурових болотяних умовах стараємося їх не застосовувати, це прям може бути проблема. Але він швидкий. Навіть на таку масу він капець який швидкий. На еваках бували такі моменти, треба було їхати прям… Деколи даже пікапи приходилось обганяти, бо тому що доставляєш 300, 200, виходиш з-під вогню і.. треба вдавити”.
За словами військовослужбовця, максимальна швидкість “Козака” за заводськими характеристиками – 160 кілометрів за годину.
“Найбільше, що я їхав – 140 з лишнім кілометрів. Ну, це по трасі, в бойових умовах, з трьохсотим, бо так ми собі не дозволяємо їхати. Ми якраз проводили евакуацію і треба було швиденько заскочити і якомога швидше довести до еваку, тому що людина втратила багато крові. За чотири роки ще ні одного не було, щоб я не довіз. Всі доїжджали живі. Машини були червоні, машини були побиті, але люди завжди були живі”, — говорить “Поважний”.
Броня машини – це така собі захисна капсула, здатна витримати шість кілограмів вибухівки, розповідає військовослужбовець:
“Осколки витримує практично всі. Якщо це не прям дуже рядом прилетіло, не близько так, метрів 10, якась 152-га. Стрілкове озброєння усе тримає, тоже доводилося відбиватися і по ньому стріляли. Витримує підриви на мінах. Були в нас випадки ще на Херсоні, під час херсонського контрнаступу. В 22-му в нас «Козак» підривався на міні. Ну нічого, хлопці там всі живі, всі цілі”.
Нещодавно, каже військовослужбовець, посилили захист бронемашини: встановили на неї протикумулятивну решітку.
“Дрон (або граната) вдаряється об сітку, кумулятивна струя за рахунок того, що проходить більшу частину шляху до броні у повітрі, вона втрачає свою пробивну здатність, вона вже так не пропалює броню. Насправді, на початках трохи вона відволікала. Але зараз вже просто ти поїздив, привик. І їдеш спокійно, як і без неї”, — каже “Поважний”.
На Сумський напрямок військовослужбовці 80-ї окремої десантно-штурмової бригади разом зі своїми “Козаками”, прибули влітку 2024 року, на початку Курської наступальної операції, каже “Поважний”:
“Вони брали участь якраз і в штурмі, заходили ці машини, і там (на Курщині) вони виконували задачі регулярно. Зараз в нас він більше стоїть на задачах для вогневої підтримки, як бронегрупа. Тобто, якщо прям починається десь, де стріляють, треба бистро залетіти, закинути додаткових людей, додаткову піхоту і, відповідно, тіпа прикрити її вогнем”.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ