“Їхали голі і босі – без нічого”: Як село на Сумщині приймає переселенців із прикордоння
У Нижньосироватській громаді, яка об’єднує п’ять сіл, від початку повномасштабного вторгнення прихистили майже 400 переселенців. Людей заселяли як у порожні будинки, так і в модульне містечко. Лише в ньому наразі проживає 64 людини, серед яких – родина Інни Бубель із прикордонного села Угроїди. Як село приймає вимушених переселенців та які умови створює – пише Суспільне.
“Приїхали з Угроїдів. Ми проживали там, дітки ходили до школи. Усе було добре. Потім нас евакуювали і ми поїхали в Ромни, а потім з Ромнів приїхали сюди”, – розповідає переселенка Інна.
Інна Бубель із чотирма дітьми переїхала до модульного містечка майже пів року тому. Жінка згадує: через постійні обстріли з рідного дому довелося тікати. Від будинку майже нічого не лишилося.
“Усе, що можна було, все порозбивали, нічого немає. Нічого не залишилося. Там же немає ні світла, немає нічого”, – пояснює жінка.
Пані Інна розповідає, допомогли місцеві мешканці, благодійники та влада. Привезли продукти, одяг і побутові речі.
“Дуже допомагали, картоплю привозили, консервацію, щоб ми не сиділи без шматка хліба. Я дуже їм вдячна, що є такі люди на білому світі. Дуже мало таких”, – каже переселенка.
Від початку повномасштабного вторгнення громада прийняла майже півтисячі переселенців, каже начальниця відділу соціального захисту населення та ветеранської політики сільської ради Олена Войтенко.
“Плюс ті, що реєструвалися по «Дії» – і нині в нас налічується приблизно 767 ВПО. Допомагаємо, чим можемо. Коли почали бомбити Краснопілля, звідти масово почали до нас переселятися люди. Ми дали оголошення, що люди потребують одягу, бо їхали голі і босі, без нічого. Люди приносили одяг, речі, харчові продукти, картоплю. Усе, в кого що було, всі зносили і допомагали”, – пояснює Олена Войтенко.
Нині в модульному містечку проживають 39 дітей, додає Олена Войтенко.
“Поряд із модульним містечком лікарня, сільська рада, дитячий садочок, школа”, – говорить начальниця відділу соціального захисту населення та ветеранської політики сільської ради.
За словами сільського голови Нижньосироватської громади В’ячеслава Суспіцина, це –один із перших пілотних проєктів модульного житла в Україні.
“Пілотний проєкт в Україні, який був реалізований на території нашої громади за підтримки УВКБ ООН. Спільно із СОВА, і Нижньосироватською сільською радою. 10 різнотипних будинків – від 25 квадратних метрів і до 54-х. Вони не знімають ці будиночки, я хочу підкреслити, УВКБ ООН надав у постійне користування. Загалом містечко вмістило 64 людини. І з них, ви бачите нашу радість, – 39 дітей. Це і садочки і школи. Два повноцінних класи. Дякуємо нашим захисникам. Сподіваємося, що наші діти і ВП, і місцеві – усі залишаться тут, на місцях, і їм не доведеться більше нікуди переїжджати”, – додає сільський голова.
