Як у Кролевці організовують акції на підтримку полонених та зниклих безвісти

Родини зниклих безвісти й полонених військовослужбовців щотижня збираються на акції у Кролевці. Вони діляться пережитим досвідом, підтримують одне одного і не припиняють боротися за повернення своїх близьких. Суспільне поспілкувалося з організаторами акцій.

У 2022 році родини полонених та зниклих безвісти вперше організували акції в Києві та Сумах на підтримку захисників і їх звільнення. Далі був рік перерви через побоювання за безпеку військовополонених, розповідають організатори. У грудні 2023-го у Кролевці відновили акції. Їх підтримали родини захисників Маріуполя та однокласники полонених. З того часу акції “Не мовчи, полон вбиває” організовують щонеділі. На початку долучалися й жителі інших населених пунктів.

“Вона проходить о 9:00. Починається зі вшанування пам’яті. І далі ми стаємо на підтримку полонених, зниклих безвісти. Люди питають: “Нащо ви тут збираєтеся?” Родинам, які збираються, в нас 70-80 людей, потрібна підтримка. Ми збираємося послухати один одного, висловити свої думки, надати допомогу консультативного характеру, куди збирати документи, куди поїхати, до кого ще звернутися. Так само це моральна підтримка людини. Тобто в нас родина, спільнота, яка півтора року нікуди не розходиться, до нас додаються люди, бо війна триває”, — розповіли Оксана та Євген Кощеєви — організатори акцій.

Родина Кощєєвих втратила на війні сина Глеба. Сталося це 4 травня 2022 року. Хлопець загинув під час захисту Маріуполя на заводі “Азовсталь”. Його тіло досі не можуть повернути.

“Отримали сповіщення, подали всі документи, здали ДНК. На цьому комунікації зі всіма службами були майже завершені. Тобто ми уже два роки не отримуємо ніяких звісток по тому, які дії ведуться по поверненню тіл з Маріуполя. Як ви знаєте, хто слідкує, тіл із Маріуполя вже не повертали дуже давно”, — говорять Оксана та Євген Кощеєви.

Від початку повномасштабної війни Оксана Кощєєва займається волонтерством: збирає для військових продукти, консервацію, одяг і кошти. Жінка також отримала відзнаку за волонтерську діяльність.

“Я працюю у квітковому магазині, завітали військові. І ми розговорилися, з якого вони напрямку. Я говорю: “Ви знаєте таких-то волонтерів, я Ксюша”. Вони: “Ксюша, так це ми твоє сало куштували кролевецьке”. Було дуже приємно, вони дякували за підтримку”, — згадує пані Оксана.

Нині родина Кощєєвих мріє повернути тіло сина додому і поховати його на батьківщині: “Я дуже люблю тебе. Я тебе чекаю. Я знаю, що ти не повернешся живим, але пам’ять про тебе буде жити вічно”.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ