Як в Охтирці волонтери підтримують ЗСУ
Алла Максименко — квартальна уповноважена з Охтирки. За її словами, від початку повномасштабного вторгнення з однодумцями створили групу “Квартал “Східний”, де обговорюють питання допомоги українській армії. Чим допомагають військовим — розповіли Суспільному.
“Допомога військовим готується постійно. Постійно дівчата варять грілки, допомагають, розливаються гелеві свічки і так далі. Остання допомога: однією із членів родин військового ми передали грілки і свічки. І зараз як мінімум чотири запити є від різних бригад. Ми передавали на Курахівський напрямок, на Курський, на Харківщину, під Часів Яр. За весь цей період, мабуть, немає жодної бригади, які б не бачили наш невеличкий значок “Охтирка місто-герой”, — розповіла волонтерка Алла Максименко.
Жінка говорить: до зборів долучається багато мешканців міста Охтирка. У групі “Східний квартал” регулярно оприлюднюють фінансові звіти.
Андрій Безсмертний навчається у випускному 11 класі Охтирської школи №2. Він разом із мамою готує військовослужбовцям пакунки з сушеними та сублімованими супами.
“Вже півтора року пакую, наклейки вирізаю, на супи клею їх, розсипаю супи, там інгредієнти різні. Курку перебираю, ріжу моркву.Та ложиш того трошки, того трошки, ну, там дві ложки, 2,5 ложки там крупи, потім картоплі сушеної, трошки солі, трошки спецій, трошки курочки, зовсім по капельки зелені, бо дуже розбухає”, — розповів волонтер.
Для Ірини Федоренко, матері Андрія Безсмертного, допомога армії розпочалася зі свічок.
“Першу зиму, коли вимикали світло, ми тут з дітьми оце на кухні різали картон, заливали, робили свічки. Потім минулої зими ми почали з кумою робити солянки, плови, вакуумували це все, заморожували і передавали хлопцям. Почали робити грілки багаторазові і окопні свічки. От, а в цьому році купили першу сушарку, потом другу і почали робити сухі супи, тому що солянку і плов вже не передаси”, — поділилася жінка.
Альона Троценко приходить допомагати Ірині Федоренко у вільний від роботи час. Вона — майстриня манікюру. Зараз, говорить, видалося “вікно” між клієнтами. Жінка розповідає: порадувала свою куму пакунком зелені — цього інгредієнту зараз бракує для сухих супів.
“Активно дуже кришила дома зелень. Хто дав, коли купляли, коли на базарі, коли по магазинах. Ну, долучаюсь, допомагаю, коли є в мене можливість після роботи стою, до 12 ночі там бувало в мене літом”, — розповіла Альона.
Любов Горбушко працює майстром виробничого навчання в Охтирському центрі професійно-технічної освіти. Розповіла, що допомагають усім колективом: “Що вони нам говорять, те, що просять наші хлопчики, ми допомагаємо те купувати. Сьогодні вони запросили у нас солодощів”.
Найважче, розповідає волонтерка Алла Максименко, передавати речі та продукти в Курську область, де воюють охтирські військові. Зазвичай волонтери знаходять побратимів, які повертаються після ротації. В передачах — ліки, хімічні грілки, сухі саморобні сніданки — супи, каші, вітамінні батончики, а також солодощі.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ