“Вся радість і втіха моя була”. Як з Угроїдів на Сумщині евакуювали жінку та її господарство
Надія Горблюк, мешканка Угроїдів, нині перебуває у транзитному центрі у Сумах для евакуйованого населення з прикордоння Сумщини. Після сюжету Суспільного про небажання евакуюватись без свого господарства, індиків та кіз, сотні людей запропонували їй свою допомогу. Про це розповів волонтер Олександр Петренко, який намагався вивезти її з-під обстрілів. Кореспонденти Суспільного поспілкувались з пані Надією. Про її евакуацію та долю господарства — далі у матеріалі.
Надія Горблюк, мешканка Угроїдів, перебуває у транзитному центрі для евакуйованого населення з прикордонних громад Сумської області. За фахом жінка ветеринарка, навчалася, каже, у Білгородській області за часів Радянського союзу.
“Присвятила життя роботі своїй, дуже любила цю роботу, усіх лікувала, усіх любила, особливо птицю. У лісі, чужих лікувала пташок, диких, тварин, яких в лісі знаходила хворих, і так лікувала, усіх, усіх. Тримала індиків понад 30 років, всю радість їм віддавала. Вся радість і втіха моя була”, — розповіла жінка.
Пані Надія відмовлялася від евакуації з Угроїдів, бо не хотіла покидати своє господарство — індиків та кіз.
Наступного дня, говорить жінка, їй довелося поїхати з волонтерами, бо російські снаряди влучали близько до її будинку: “Чую, що одна полетіла туди, одна отак, а одна сюди. Я тікаю у льох, на останню сходинку стала й стою. Так воно отак як пролетіло мимо мене, і отим своїм повітрям як дало мені хвилею у льоху у вуха, заклало вуха, я нічого не чую, я тоді давай ото різні вправи робити, і одне вухо відійшло, а оце дотепер вухо болить. Напевно вибуховою хвилею в вухо дало, я тоді все, говорю, раз так… А в льоху стіна, отак і сходи йдуть, і стіна покололася, кажу зараз завалиться стіна і мене отут завалить у льоху”, — додала жінка.
Жінка погодилась на евакуацію, після того, як волонтери пообіцяли вивезти її птицю.
“Такі хороші, що не знаю, як їм віддячити. Давайте, кажуть, збирайтеся, давайте. Я кажу: сумка готова, ми вивеземо, кажуть, і птицю вашу заберемо, давайте, а кіз, кажуть, випустимо. Я одразу за птицю погодилась, у мене душа буде спокійна, що ми її відтіль забрали. Приїжджають десь годині о п’ятій і говорять, що ми поїхали, а птиця нехай залишається. Тоді я розплакалась, тоді мене ввечері сюди привезли, а птиця там залишилась. Кіз я відв’язала, вони бігли за машиною, я їм кричу, вертайте їх додому, дала їм палку, і вони їх погнали”.
Птицю волонтерам вдалося вивезти наступного дня, говорить пані Надія: “Я як за птицю дізналась, то знаєте, кози мені вже якось не так. Мені шкода дуже птицю, тому, що пенсії в мене немає, соціальна тільки, я жила одна, батьки померли, я цю птицю тримала, годувала. Я сама ветлікар, лічила її, доглядала, пасла, продавала й жила за це. А тепер мені ось така біда, і мені так шкода птицю було”.
Індиків розповідає пані Надія, доправили у Недригайлівський район: “Мені головне птицю, а тоді мені дзвонить якась жінка і говорить, що ваші індики, аж у Недригайлівському районі. Я кажу: “Слава Богу, роздайте їх людям, мені вони вже не потрібні, я за ними не приїду”. Я якби знала, що хлопці вивезуть птицю, я б жодного не різала, а то такий страх, що робить не знаєш, за що хапатись.”
Пані Надія говорить, погодилась їхати в евакуацію, бо вдома страшно, але, додає, якщо її будинок в Угроїдах вціліє, то обов’язково повернеться додому. Протоієрей Олександр Петренко, який намагався вивезти Надію Горблюк з Угроїдів, а зараз опікується її подальшою долею, розповів, куди може поїхати жінка, щоб втекти від війни:
“У пані Надії, знайшлися знайомі, яких вона дуже давно знає, і які завдяки вашому репортажу, дізналися про її стан, про її ситуацію, вони готові забрати її в Одеську область. Є ще пропозиції в Миколаївську область, є пропозиції на захід України забрати. І найголовніше пропозиція, це забрати в Німеччину бабусю і, якщо прийме якесь рішення пані Надія, то воно так і буде”, — говорить священник.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ