“Не шкодую і повертатися не планую”: як живе багатодітна родина переселенців з Кіндратівки
Майже сотня переселенців з різних регіонів України переїхала до Дібрівського старостинського округу Роменського району. Їх розселили в пусті хати в шести селах старостату, говорить староста Олександр Карпенко. Суспільне поспілкувалося з однією з родин, яка оселилася тут.
“Ми жили в Кіндратівці і в нас була хата на дві кімнати. Ми жили, як в рукавичці. А тепер — простір. Є де розгулятися”, — говорить переселенка Юлія Коржова.
Село, в якому жила Юлія Коржова з чоловіком та п’ятьма дітьми, розташоване на кордоні з Росією в Хотінській громаді, тому родина вимушена була евакуюватися.
“Я їхала з животом сюди. Ми приїхали, нас прийняли з душею. Я тут прижилась і мені тут набагато краще, ніж ми жили. Я працювала у агрофірмі, у нас була там ферма. Чоловік мій теж там працював. Почались обстріли, ферму почали розбивати, по селу почалися прильоти. Дали транспорт і перевезли нас”, — згадує жінка.
Оселилася родина у селі Діброва, Хмелівської громади. Переїхали заради безпеки дітей, каже чоловік пані Юлії Володимир, а нині повертатися назад не планують.
“Там уже нікуди, куди там вертатися? Я по благоустрою працюю. Праця мені подобається. Прийняли гарно. Будинок нам забезпечила сільська рада”, — розповів Володимир.
“Куди б не звернулися, ніколи не було відмови. Завжди чимось допомагають. Я і краплі не шкодую і назад я не збираюсь. Громада і школа нам видали дітям для навчання планшети, ноутбуки. Ну, звісно ж ми купували і самі дітям, а потім нам ще і громада видала”, — розповідає Юлія.
Восьмирічна Софійка каже, нині почувається у безпеці. Згадує час, коли з родиною жили в Кіндратівці: “Літаки літали. Ми в підвалі сиділи, а вони над хатою літали. Я ніяк не можу цього забути. Я навчаюся у 2 класі. У мене друзів багато і мені тут подобається жити”.
За словами старости Дібрівського старостинського округу Олександра Карпенка, до старостату входить шість населених пунктів. До повномасштабного вторгнення тут мешкало 635 людей. За понад три роки прийняли близько сотні переселенців.
“Чимало переїхало сімей із прикордоння Сумщини, з Мезенівки і Краснопілля. З Лиманського напрямку теж приїхали люди. Живуть, обживаються, допомагаємо постійно. І гуманітарною допомогою, і якщо потрібно, в будинку щось підлаштувати, бо це ж не нові будинки. Люди або померли або виїхали звідси і віддали людям. Також є будинки, які купила для переселенців Хмелівська сільська рада, де також вони проживають”, — зазначає староста.
У старостаті нині є вільні будинки, додає Олександр Карпенко, тож готові приймати до себе переселенців ще. Контакти для зв`язку є на сайті Хмелівської громади.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ