“Тут буду і помирати, нікуди не поїду”. Як живуть у прикордонній Великій Писарівці
Жителів прикордонного селища Велика Писарівка з РФ розділяє 10 кілометрів. Обстріли тут регулярні. За словами секретаря Великописарівської селищної ради Володимира Лєонова, лише за три дні у селищі пошкоджено близько двадцяти приватних домогосподарств.
До вторгнення тут мешкало понад чотири тисячі людей, нині залишилось 1400. Здебільшого, люди наважуються на переїзд недалеко від дому, а деякі з них повертаються знову до села. Як живуть під обстрілами — дізнавалися кореспонденти Суспільного.
“Нема того дня, щоб вони не стукали. Кожний Божий день. Оце ж кордон у нас і десятикілометрова зона. А де ж жити? Тут буду і помирати. Нікуди я не поїду”, — ділиться місцева жителька Віра Спірідонова.
Будинок 75-річної Віри Спірідонової зазнав пошкоджень від обстрілу. Жінка ділиться, під час влучання дивом вижила: “Ходила по хліб, прийшла додому. Начебто все добре, а потім почало бахкати раз і другий раз, так я скоріше у погріб. Я в погребі зачинилась, довго не вилазила, а тоді трохи перестало, вилізла і побачила, що оце тут таке. Зірвано дах і на горищі горіло. Сусід дав два відра води, я затушила там і все”.
Жінка говорить, обстріли її лякають, але вона не хоче залишати дім, у якому прожила 44 роки: “Я працювала на хлібозаводі 20 років, а потім вийшла на пенсію. Дуже погано живемо. Куди поїхати, там також війна. Нікуди їхати”.
Євгеній Ткаченко мешкає у прикордонному селі 56 років. Чоловік розповідає, його будинок за час повномасштабного вторгнення тричі зазнав пошкоджень: “Дах побило, те все відремонтували. Ну, багато чого зробили. Та кожного ж дня стріляють, вже всім страшно, але терпимо, звикли”.
Пан Євгеній додає, працював у місцевій лікарні масажистом, нині з родиною обробляє присадибну ділянку, з того й живуть: “З батьками живу, син тут. Не хочеться кидати це місце. Ми ж тут зростали, живемо. Писарівку ніхто не хоче кидати. Люди хочуть повертатися. До нас телефонували і кажуть, що до весни і, дасть Бог, всі будуть повертатися у Писарівку”.
За словами секретаря Великописарівської селищної ради Володимира Лєонова, пошкоджені будинки потроху відновлюють. Для зручності мешканців із селища до Охтирки курсує соціальний автобус.
“Селищна рада пустила соціальний автобус і дає можливість мешканцям їздити до районного центру і безкоштовно повертатися назад, щоб обслуговувати своє домогосподарство. Дякуючи спонсорам, нам надали ретранслятор, який стоїть на селищній раді і він надає можливість спілкуватися нашим мешканцям”, — розповів посадовець.
Вирішують і питання медичного обслуговування, говорить Володимир Лєонов: “Співпрацюємо з волонтерськими організаціями. Вивозимо населення, яке потребує медичної допомоги, намагаємось надати першу медичну допомогу, тому що екстрена служба, як би не хотіла її надати, але селище Велика Писарівка — 5 кілометрова зона і вони не виїжджають. Доводиться вивозити тих, хто потребує медичної допомоги на зустріч їм”.
У Великій Писарівці з чотирьох з половиною тисяч населення, яке мешкало тут до вторгнення, залишилось близько півтори тисячі, говорить Володимир Лєонов.
“Обстріли почастішали і не лише у Великій Писарівці, а й тих населених пунктів, які знаходяться набагато далі від кордону з країною-агресором — Сидорова Яруга, Добрянське, Ямне, Вільне, всі вони під обстрілами, як і ФПВ-дронів, так і артилерії. За останні 3-4 дні в основному обстріли ФПВ-дронами, артилерією, є гвинтокрили. Обстрілювали по самому селищу. Пошкоджено близько 20 за останні дні приватних домогосподарств. Співпрацюємо з ГО “Проліска”, вони надають будівельні матеріали для швидкого відновлення”, — розповів чоловік.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ