На теренах Сумщини поминальними вважаються, здебільшого, восьмий і дев’ятий день після Великодня (понеділок і вівторок). Подекуди поминають і в неділю, через тиждень від Великодня, або й через два тижні – на Мироносну неділю.

На Роменщині у понеділок, на восьмий день після Великодня, відбувають «Проводи́». Вважають, що на Великдень усі душі приходять до рідні і гостюють тут, а на дев’ятий день (Радоницю) вони повертаються на той світ. Тому люди й ходять у понеділок на кладовище, щоб пом’янути та провести своїх рідних.
Звідси й назва – «Проводи́».

В Улановому (Глухівщина) ходять на кладовище і на Великдень, але обов’язкого ідуть на «Ро́дічі» (у вівторок, на дев’ятий день після Великодня). На кладовище («на мо́гилки») носили писанки і тричі катали по могилках родичів, ніби малюючи хрест. Ці писанки могли залишати на могилі, а могли забирати й роздаровувати.

У селі Перемога (Глухівщина) «Про́води» відбуваються також у вівторок. Тут та в селі Шалигине не прийнято обідати на кладовищі. Лише «Покачають їєчка» по могилках, а поминають вже вдома.

На Краснопільщині (с. Самотоївка) ходять на кладовище поминати родичів на «Родани́цю» – в понеділок на восьмий день по Великодню.

На Кролевеччині у вівторок на «Провідному тижні» родичі й сусіди збиралися гуртом і йшли на кладовище, де їли самі і залишали їжу на могилках. Несли, здебільшого, м’ясо, кисіль та пшеничні млинці. Вірили, що «цей тиждень померлих випускають на волю».

На Великописарівщині (с. Ямне) «Проводи́» бувають у неділю, наступну після Великодня. Поминають рідних, розкладаючи крашанки, цукерки й печиво на могилки. Родичі збираються біля могил рідних на кладовищі та обідають.

У селі Гамаліївка (Шосткинщина) у вівторок, на дев’ятий день після Великодня, справляють «Ра́доницю», або «Діди́» – ходять на кладовище провідувати рідню. Обідають або біля могилок, або ж ідуть додому, де й поминають померлих.

Відділ нематеріальної культурної спадщини Сумського центру культури

Поділитися в соціальних мережах