Якими були традиції старого Нового року на Сумщині?
На Василя або Новий рік (за старим стилем) на Охтирщині хлопці або дорослі чоловіки ходили посипати рано вранці. Засівали зерном («усякою пашницею»): «Заходять у хату, коло порога і сиплять бувало… Такі, шо шутили, так ще й квасолею [засівали], так це великі [старші парубки], а маленькі [молодші] – пашницею (с. Лантратівка). Також посипальники підходили до образів (зазвичай, перед ними стояв стіл), і насипали три купки зерна. Це зерно, а також зерно, яке лежало на підлозі, та сіно, покладене на покуть ще у Святвечір, господарі збирали на Івана Хрестителя (20 січня), вранці повернувшись з церкви. Сіно господар віддавав корові, а зерно – курям (с. Комиші).
На Білопільщині, позасівавши, хлопчик сідав коло порога та квоктав, щоб у господарстві велися кури (с. Дудченки). А в с. Русанівка (Липоводолинський район) щасливого Нового року бажали так:
Сію-вію-посіваю, з Новим роком вас вітаю,
На щастя, на здоров’я,
Роди, Боже, жито, пшениця, і всяка пашниця,
Коноплі – до стелі, льон – по коліна,
Щоб у ваших хазяїв голова не боліла.
Спільною рисою відзначання цього свята у деяких районах Сумської області стала заборона для жінок та дівчат заходити до оселі першими в новому році. І на Охтирщині, і на Глухівщині, вірили, що прихід жінки чи дівчини до хати у перший день нового року принесе господарям лихо: «Єслі на Новий год увійде дівчина чи женщіна в хату, то, кажуть, нещасний буде год» (с.Шевченкове).
За матеріалами фольклорно-етнографічних експедицій Сумського центру культури та видання «Свята та обряди Охтирського району» (Суми, 1993 р.), відділ нематеріальної культурної спадщини Сумського центру культури
Ілюстрація – Гавриленко А.