Якими на Сумщині раніше були традиції зимових весіль
На Глухівщині кликати на весілля ходила наречена з однією або двома дружками. Молода обов’язково ходила у вінку, навіть взимку. Коли вона йшла селом, то мусила кланятися всім зустрічним: і старому й малому. Якщо зустрінуться дві наречені (тобто кличуть в один день), то вони також
кланяються одна одній. І були в цих краях такі зимові прикмети:
Сніжна погода під час кликання означала, що молода полюбляє плівку з пареного молока. «Я зимою йшла. Так кали хадили звать, приглашать людей, і такий сніг ішов! Такий сніг іде! І заходим ув одну хату, в другу, в хату ж зайдеш –кланяється ж нівєста, приглашає, шо «Приходьте, кликав батько й мати, й я прошу». Вони [люди старшого віку] кажуть: «Нівєста, а ти з молока плівку, видно, любиш здо́раво! Бо сніг іде надварі́!»»*
«Я тоже йшла ж, ходила звала, дак сніг був. Їка баба стара вже ж там є, дак каже: «Ну, праходьте ж у хату». Паклонимося ми всім. [А старші люди, коли приймали запрошення на весілля, бажали молодій всього найкращого і додавали]: «Табі й Бог багатство пасилає». Як ото сніг або дощ іде». Тобто опади під час кликання на весілля означали, що сам Бог обіцяє молодій добробут.**
*Розповіла Ляшенко Валентина Іванівна 1950 р.н., родом з села Перемога (Холопкове), Глухівщина.
** Розповіла Талан Тамара Кузьмівна 1947р.н., родом з хутора Калюжного, Глухівщина.
Записала В. Гавриленко в селі Перемога (Холопкове) Глухівського району Сумської області 20.02.2020.
Відділ нематеріальної культурної спадщини Сумського центру культури