«Якими повинні бути фортифікації — визначають військові». Голова Сумської ОВА

Олег Григоров очолив військову адміністрацію у важкий для Сумщини період: після того як українські військові вийшли з Курщини, росіяни перейшли держкордон і почали окуповувати українські села. Тепер серед його завдань — разом із військовими підготувати область до оборони. Про те, чи зведені на Сумщині фортифікації і чи готовий обласний центр приймати переселенців з-під кордону, — hromadske запитало в очільника облдержадміністрації.

«Наразі евакуація в місті Суми не оголошена»

На перший погляд, може здатися, що в Сумах досить нормальне життя: місто живе, працюють заклади, «Нова пошта» досі тут. Але з іншого боку — сьогодні прилетіли дві балістичні ракети, «шахеди» постійно літають. Як би ви описали життя в Сумах зараз? 

Звісно, ми маємо прильоти і по околицях міста Суми, і по області. І це, безперечно, жодній людині не додає якихось позитивних емоцій. Водночас можу сказати, що Суми живуть. Працює бізнес, люди є. І я вважаю, що завдяки, напевно, спільним діям органів державної влади, громадськості, волонтерів, загалом громади Сумщини та комунікації з військовими є розуміння того, що відбувається, які є потреби та яких вжито заходів. Ми можемо бути переконаними в нашій перемозі й що Суми вистоять.

Що зараз рекомендує влада: чи варто вже виїжджати з міста? 

Наразі евакуація в місті Суми не оголошена. Звісно, з урахуванням тих обстрілів, тієї безпеки, яка існує в нас (для прикладу, повітряна тривога приблизно 14 годин в області триває), рекомендація влади є такою: евакуація в місті не оголошена, кожна людина вирішує сама. Якщо можна вжити певних заходів безпеки — то люди дотримуються їх, а якщо є можливість виїжджати — то люди виїжджають. Ми абсолютно впевнені в наших Збройних силах України. Ця впевненість дає певну незламність.

Один з етапів, коли люди почали панікувати, — коли по Сумах прилетіла РСЗВ. Що саме прилетіло і чи є привід для паніки?

Ми зараз ходимо містом, вітаємося з людьми, і паніки я не бачу. Дійсно, 3 червня було завдано удару з РСЗВ. Тому треба дотримуватись сигналів повітряної тривоги.

«Сто людей евакуюються за добу з прифронтових громад»

Як відбувається евакуація з прикордоння, особливо в тих громадах, які фактично стали лінією фронту? 

У нас наразі оголошено евакуацію у 213 населених пунктах. Це 18 прифронтових громад, 4 райони охопленої евакуації. Евакуація відбувається ритмічно, з певною динамікою, у середньому, залежно від обставин, приблизно сто людей евакуюються за добу з прифронтових громад.

Загалом наразі евакуйовано із цих громад десь приблизно 57–58 000 людей. З 1 березня десь 12 500 людей виїхали. Залишається приблизно 35 тисяч. Ми маємо близько 20 тисяч письмових відмов від громадян, які не бажають виїжджати. І, залежно від щільності й частоти уражень, люди повертаються на «городний» період — люди мають свої ділянки, тому повертаються. Та й своя домівка є своя домівка. Кожен із нас розуміє, що евакуюватися, покинути своє житло — це крайній захід, ніхто цього не прагне. Це вимушений захід.

З Кіндратівки люди виходили пішки, коли там уже були росіяни. У цьому випадку хтось не допрацював чи це відповідальність людей? Чому так сталося, що там уже були стрілецькі бої, і люди тільки тоді виходили?

Я б, напевно, не говорив про перекладання відповідальності. Скажу відверто: є і відповідальність влади, і моя як голови ОВА. Звісно, я сприймаю будь-які порахунки людей, зокрема й у свій бік. Водночас евакуацію не оголошують останньої миті. Її оголошують заздалегідь, коли військові звертаються до нас і кажуть, що це необхідне питання, ці населені пункти підлягають евакуації.

Категорія, яка на 100% підлягає примусовій евакуації, — діти, — евакуйована. Якщо доросла свідома людина відмовляється це робити, складає письмову заяву, і примусово тягти, звісно, її не будуть. То, напевно, тут відповідальна вже конкретна особа, яка, маючи всі повідомлення, застереження, евакуаційні маршрути й допомогу, відмовляється від цього. То це відповідальність людини.

Ви озвучили кількість людей, які виїжджають. Ви задоволені цими темпами евакуації чи, зважаючи на те, як рухається лінія фронту, вона має бути швидшою? 

Темпи евакуації мають певну ритмічність. Ми постійно проводимо роз’яснювальну роботу. Залучаємо голів громад, ДФТГ (у нас дуже свідомі ДФТГ, особливо у прифронтових громадах). Залучаємо максимальний ресурс для того, щоб людей поінформувати та щоб вони максимально евакуювались, адже ми прагнемо зберегти життя й здоров’я.

Люди, які виїжджають із прикордоння, зупиняються в Сумах чи їдуть далі?

У нас є транзитний центр, де ми приймаємо переміщених осіб, проводимо реєстрацію, розв’язуємо соціально-побутові питання для нарахування відповідних виплат. Після того пропонується можливість розміщення. Звісно, у гуртожитках, у тих будинках, квартирах, які підшукані. Наразі майже 90% людей, які евакуювалися, самостійно ці питання розв’язують: або у родичів зупиняються, або винаймають житло.

Ми з вами почали говорити про евакуацію з прикордонних сіл. У яких із цих сіл і громад найкритичніша безпекова ситуація?

Звісно, ситуація найскладніша в тих селах, які найбільше наближені до лінії бойового зіткнення, — на Хотінському та Юнаківському напрямках. Тому, звісно, зусилля влади й громадських організацій щодо евакуації зосереджені саме на найбільше наближених до ЛБЗ населених пунктах.

«Ми, органи влади, не розкладаємо “зуби дракона”»

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський розповів про те, що створена окрема тактична група, яка готується до оборони міста Суми. Як із нею взаємодіє ОВА? Чим вона буде займатися?

І з керівництвом військової групи, і з іншими угрупованнями постійно комунікуємо. Ми визначаємось, на яких ділянках і де потрібна допомога військовим — технікою, людським ресурсом, — для того, щоб ОВА й органи влади були максимально залучені до зміцнення обороноздатності нашого міста та області загалом.

Коли ви очолили облдержадміністрацію, ви проводили якусь ревізію чи огляд того, наскільки Сумщина готова до оборони?

Ревізія проявлялася в зустрічі з військовими: визначенні їхніх першочергових потреб і пріоритетів, визначенні відповідних завдань, які були, на думку військових, здійсненні певних прорахунків, на що треба звернути увагу. Життя настільки динамічне, що таку ревізію ми змушені проводити майже щоденно, щоб розуміти, що відбувається і де нам потрібно бути більш активними для допомоги військовим.

Я пам’ятаю, коли українські військові зайшли в Суджу, ми їздили цією трасою до Суджі. Тоді було, звісно, дуже багато ейфорії, але водночас важко було не помітити, що довкола цієї дороги не рили ані фортифікації, ані будь-які укріплення. Багато військових, які стоять на цьому напрямку, кажуть, що час, який у нас був, можливо, не був добре використаний для підготовки області до оборони. Як ви оцінюєте цю готовність зараз? 

Щодо фортифікацій, їхніх розміщень і стану готовності — стовідсоткову інформацію нададуть наші Збройні сили України, які визначають їхні межі, якість, укріпленість і вимоги.

Важко говорити про готовність фортифікацій, не бувши їхнім кінцевим користувачем. Водночас можу сказати, що з приводу фортифікацій наше завдання (і ми його виконаємо) — це максимально допомогти військовим, які нам визначають наші межі.

Ви ознайомилися з тим, як тривають темпи будівництва. Ви задоволені цими темпами?

Про темпи будівництва, наприклад, на нулі мені не доповідають у повному обсязі. Звісно, щодо тих темпів, які є у нас, я бачу певну динаміку. Знову ж, хочу сказати, це питання військових, і вони визначають, скільки їм фортифікацій потрібно для оборони. Ми зі свого боку максимально залучимо людей і будемо максимально тримати й покращувати динаміку в разі необхідності.

Коли ми в лютому робили репортаж із Хотіні, тоді тільки почали натягуватися антидронові сітки. Тепер дуже багато справді вже натягнуто, але, наприклад, подекуди їх досі немає. Чи не запізно ми почали ними займатися? 

Ми ними займаємося постійно. У нас є так само виділені кошти. Є певні вимоги, будівельні норми, яким вони повинні відповідати. Ті дронові дороги повинні приносити свою ефективність і зберегти життя та здоров’я. Просто натягнути сітку, яка не відповідає нормам, — це витратити кошти, а ефективність може бути нульова і, можливо, ще може бути більше шкоди. Тому взаємодіємо з військовими, які тут є і які за це відповідають, і так само ми залучаємо максимально й громади, й власні кошти для того, щоб такі дороги будувати.

Як ви пояснюєте такі факти, коли в Юнаківці лежать «зуби дракона» не розкладені?

Я думаю, вам військові дадуть відповідь. Я ж не можу зрозуміти задуму військових, для чого вони розкладають. Ми, органи влади, не розкладаємо «зуби дракона». Вони визначають фортифікації, вони визначають, які вони повинні бути, вони визначають, де повинна бути «єгоза», «зуби дракона». І тому вони вам зможуть відповісти, чому і як вони їх розташовують.

Тобто якщо там лишаються ці «зуби дракона», то це відповідальність військових? 

Ну це ж майно військових. Вони його використовують. Мені буде некоректно говорити, як саме і який у них був військовий їхній задум.

«Я особисто з Деркачем не знайомий»

Вас було призначено після дуже трагічних подій, коли прилетіли ракети, внаслідок яких загинули 35 людей у Сумах. І після цього президент України змінив голову облдержадміністрації, змінили також командира 117 бригади, де відбувалися шикування. Чи після тих подій зробили якісь висновки щодо організації заходів у Сумах? 

Звісно, зробили, безперечно. Оскільки 14 годин триває тривога, то, звісно, проведені відповідні наради й застереження, і ті заходи не погоджуються, і всіх попереджають про те, що треба дивитися на 360 градусів та уникати будь-якого скупчення.

Життя триває, ми повинні проводити періодично певні наради, доводити завдання, тому максимально переходимо в режим онлайн, мінімізуємо скупчення, максимально працюємо з керівниками установ, підприємств та організацій для того, щоб проводити відповідну роз’яснювальну роботу.

Коли вас призначали, з вами цей випадок обговорював президент або хтось з Офісу президента? Тобто були якісь інструкції?

Інструкції єдині: дотримуватися заходів безпеки й повітряної тривоги, не допускати травмування. Для мене вони зрозумілі. Щодо того проводиться службове розслідування.

Поки що немає результатів? 

Я не проводжу цієї перевірки. Тільки компетентні органи будуть давати оцінку.

Наші колеги із «Цензор.нет» писали, що ви маєте зв’язки з Андрієм Деркачем, колишнім народним депутатом, якого звинувачують у держзраді, який у росії переховується, і що вас могли рекомендувати Олег Татаров та Андрій Портнов. Ви знайомі з Андрієм Деркачем? 

Та звісно, не знайомі. Я про це неодноразово казав. Андрій Деркач був депутатом Сумської області, народним депутатом. Я особисто з ним не знайомий.

Сергій Лукашов, військовий 46 бригади, який теж працював у поліції, писав що в перші дні вторгнення ви залишили поліцію, залишили відділок, не евакуювали людей, документи й виїхали на Дніпропетровщину. 

Звідки Лукашов це знає?

Він теж працював у поліції. 

Якій?

Дніпропетровської області. 

Звідки він у Дніпропетровській області може знати про Луганську поліцію? А хто з луганських поліціянтів це підтвердив? Є такі люди?

Ви виїжджали 24 лютого з Луганщини? 

24 лютого я не виїжджав із Луганщини.

Коли ви закінчили релокацію? 

Останній вихід був 2 липня. З військовими виходив особовий склад поліції з Лисичанська. Ми перші два тижні постійно були на Луганщині тим особовим складом, тією кількістю, яка була на підконтрольній нашим Збройним силам України території, і виконували свої завдання. При тому ми вживали заходів щодо збереження товарно-матеріальних цінностей, евакуації особового складу з тих територій.

російський лідер володимир путін заявив, що він хоче створити буферну зону на прикордонні, а Суми поки що не є його ціллю. Як ви думаєте, що чекає на Сумщину?

Я путіна не коментую. Ми впевнені в нашій перемозі. І наша впевненість, наша незламність — перший крок до нашої перемоги. Вони можуть заявляти що хочуть. Я не можу коментувати.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ