“Єдина їхня місія – закрити справу”: Сумська мати-одиначка – про гіркий досвід спілкування із Сумським райуправлінням поліції

Замість того, щоб шукати правопорушників, працівники Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області шукають способи закрити справу. У цьому запевняє сумчанка Тетяна Володимирівна, яка стала жертвою шахраїв, та не знайшла ніякої допомоги у правоохоронних органів.

“Моя поліція мене береже

Шановні містяни. Хочу поділитися з вами гірким досвідом.

06.08.2021 невстановлена особа шляхом зловживання довірою зняла кошти у розмірі трьох місячних зарплат з моєї банківської картки. При наявності скріншотів переписки зі злодіями, документів, що фіксують номер постерміналу, адресу зняття коштів у неробочі години магазину, працівники підрозділу дізнання Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області замість того, щоб проводити досудове розслідування, вже два рази закривають справу за статтею 190 КК України ч. 1 – відсутній склад кримінального злочину.

Тобто, доблесні органи поліції, які живуть за рахунок коштів платників податків, замість того, щоб шукати правопорушників, шукають способи закрити справу. Ніяких процесуальних дій, вичікують час, і закривають справу. Те, що я – мати-одиначка, залишені без засобів існування я і моя малолітня динина, їх ніяк не обходить. Складу злочину не вбачають.

Прокуратура приймає рішення про поновлення справи, говорить: “Ну-ну”, – нічого не вживають, недовго вичікують – і знову справу закривають. А я плачу адвокату немалі кошти – і поновлюю справу. І так – раз, вдруге. Ніхто не повідомляє про закриття справи протягом трьох з половиною місяців.

Я надіюся, що йде розслідування. Уявіть, я сама з’ясувала більше, ніж вони. Є місце зняття коштів, адреса магазину, номер постерміналу, операція здійснена в неробочі години магазину. А вони навіть запитів до банків не зробили, взагалі нічого: ніяких запитів на місце здійснення злочину. Єдина їхня місія – закрити справу.

Мій час і кошти втрачаються на те, щоб довести, що я – постраждала. Питання: чому ми, законопорядні громадяни нашої країни, такі незахищені у нашій же країні?.. Так і надалі у нашій країні буде процвітати шахрайство, бо ми ніким незахищені!!!

…Максименко І. О. – дізнавач сектору дізнання Сумського РУП ГУНП в Сумській обл. На мої телефонні дзвінки або не відповідає, або відповідає, що зайнятий, передзвонить, або у відрядженні (його дуже часто у відрядження відправляють). І не передзвонює. Або говорить, що не знає, де знаходиться справа. Коли приїхала у відділення при першому закритті справи, виніс постанову про закриття і сам зробив здивований вигляд, наче не знав, що справа закрита. Коли запитала, хто закрив справу, відповів: “ХЗ”. А постанова була підписана ним. Уявіть, він роздрукував цю постанову на матеріалі зі зворотнього боку, що я принесла, і, як доказ, прохала долучити до справи (скріншот переписки з власником магазину, у якому зняли кошти). До справи не долучив. Паперу йому бракувало.

Як я слізно не пояснювала, що є єдиним годувальником у сім’ї, що мене позбавили всіх засобів існування, що нема за що дитину до школи зібрати, – нуль дій. У постанові вказано, що не вбачають суспільно небезпечного наслідку. Тобто, якби я і моя дитина померли з голоду, то так, дрібниці. Коли справу поновили і я ознайомлювалася з нею, запитала, чому він її закрив, відповів: “Мені сказали”. Ну поновила прокуратура, витримали час, нічого не робили – і знову закрили. Коли я прийшла у відділок з клопотанням про заміну дізнавача, начальник сектору дізнання Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області Галевич Р. В. по слухавці черговому сказала: “Що вона хоче? ” Не прийняла мене, але пообіцяла дізнавача замінити. Та не зробила цього. Якщо він такий недосвідчений, не знає, як вести справу, чому він і надалі після її поновлення залишається головним у групі дізнавачів? Чому на рішення прокуратури: “Всебічно розслідувати справу” – нове закриття справи?

Справа закрита у жовтні. Ніяких повідомлень. Я чекаю, живу надією. Лише за моїм зверненням виносять постанову про закриття, датовану жовтнем місяцем. Тобто 4 місяці, як справа закрита, а я не можу добитися, де вона і що робиться по ній. А термін спливає. Ось вже й півроку пройшло, а й “кіт не качався””, – пише сумчанка.