За лісом – ворог: як жило до війни прикордонне село Фотовиж Есманьської громади й осиротіло після
Село Фотовиж Есманьської громади розташоване всього за кілька кілометрів від кордону з рф – населений пункт із державою-агресоркою розділяє лише ліс. Як жили люди в Фотовижі раніше, що довелося перенести після 24 лютого 2022 року, та як вони тримаються сьогодні — пише Глухів.сіті.
Фотовиж до війни: село, що жило і розвивалося
Як розповідає виконуюча обов’язки діловода села Оксана Кучерява, за легендою назва села пішла від гри слів. Нібито, в давнину йшли два брати, першого з яких звали Фотей. Другий звертався до брата: “Фотей, віж?”. Що означало, чи бачить він село. Від цього, вірять місцеві жителі в одну з версій, назва села й виникла.
Колись, каже пані Оксана, село Фотовиж було активним. Тут кипіло культурне життя, працювали ферми та магазини, проводили свята. Велику роль у розвитку громади відіграв місцевий художник та вчитель Микола Новиков.
«Його картини зберігаються донині в сільському клубі. Микола Новиков був керівником ветеранської організації та вчителем, який зробив чимало для розвитку села. При в’їзді у село досі стоїть стела “Я люблю Фотовиж”, яку встановив пан Микола разом із Володимиром Зінаковим, колишнім сільським головою», – згадує жінка.
Пані Оксана розповідає, що до повномасштабної війни у селі був медпункт, люди мали роботу на фермі та в полі. У Фотовижі до початку вторгнення рф проживало близько 200 людей.
«Мешканці села, більша частина населення, працювала у ФОП «Люльков», тому що там було зернозбирання на комбайнах та тракторах. Були доярки, свинарки, телятниці, тобто, працювали на фермі».
Люди в Фотовижі жили згуртовано, збиралися на свята, підтримували одне одного, каже Оксана Кучерява.
«Соціальні працівники допомагали людям похилого віку. Працювало два магазини, згодом один залишився. Клуб був, дні села проводилися і різні заходи, як до 8 березня, Нового року, Спасу та інших свят. Люди тоді активно брали участь, співали, танцювали, всі допомагали», – додає пані Оксана.
Вибухи за вікном і порожні магазини: перші дні вторгнення
Початок повномасштабної війни жителі Фотовижу пам’ятають у деталях — від перших дзвінків знайомих до вибухів за вікном.
«Нам зателефонували з Глухова і знайомі кажуть, що війна почалася, відразу подзвонила секретарю, та сказала, що дітей в школу не будемо пускати, бо війна. Відкрили вікно і почули вибухи. Це було десь о п’ятій годині ранку. І потім вже, як ранок розпочався, пішли всі на роботу в сільську раду».
Пані Оксана згадує, як у перші години повномасштабного вторгнення намагались зорієнтуватися, що відбувається, і як діяти: «Довкола лунали вибухи, треба було людей попереджати, щоб нікуди не виходили поки та сиділи вдома. Збиралися всі докупи. Росіяни по трасі ж пройшли. В перший день було чутно лише відголоси вибухів, а так нас не зачепило тоді».
У перші дні повномасштабного вторгнення полиці магазинів у селі швидко спорожніли, тож забезпечення мешканців продуктами перетворилося на справжній виклик.
«У нас, як розпочалась війна, в магазині все вибрали й не було нічого. Потім хліб доставляв наш спеціаліст по розвитку території Володимир Зінаков. Він їздив із працівниками пожежної частини. Він домовлявся з людьми, жителі села Княжичі допомагали добувати хліб, а він вже привозив до нас та в магазині роздавали. На кожну людину спочатку по буханці хліба було. Потім, коли більш-менш стабілізувалися, Есманьська громада стала допомагати борошном та олією, важили та ділили на всіх».
Також додає: «Люди приблизно мого віку боялися, але більш-менш трималися, так сказати. Важко було всім, але переважно людям похилого віку. Дуже боялися, переживали, що буде далі».
Активні ворожі обстріли Фотовиж почав відчувати у 2023 році. Обстріли були, як по околицях, так і безпосередньо по будинках мирних мешканців.
«У селі є така вулиця, що ближче до кордону, то її почали обстрілювати тоді. Поступово почали бити по фермі, потім по житлових будинках, через дорогу у людей були вікна пошкоджені. Потім прилетів КАБ на город мешканців, від якого були великі руйнування. Після з «Градів» обстріляли, теж багато будинків було пошкоджено. Від атак ФПВ-дронів по селу Фотовиж три будинки згоріли вщент та не підлягають відновленню. І також десь до 20 будинків пошкоджені».
Темрява, евакуація і допомога: як живе Фотовиж зараз
Фотовиж уже понад рік живе в темряві. Електропостачання в селі відсутнє з 19 серпня 2023 року, і люди змушені адаптуватися до складних умов.
«Люди користуються генераторами: у кого є, у кого немає, ходять одне до одного заряджають. Воду людям качають завдяки генератору».
Як ділиться пані Оксана, провізію село отримує за допомогою громади. А переселенці можуть взяти гуманітарну допомогу в Глухові.
«Голова громади Сергій Мінаков та Володимир Зінаков вантажать на авто з причепом і відвозять людям».
Під час евакуації більшість жителів села знайшли прихисток у Глухові. Однак деякі родини змушені були роз’їхатися по різних містах та навіть за кордон.
«Більшість жителів села евакуювалися до Глухова. Одна родина, де мама — мати-героїня з п’ятьма дітьми, виїхала до Польщі. Інші переїхали до Сум, Києва та Шостки — куди хто мав можливість».
За лісом – ворог
«До Фотовизької сільської ради, як і раніше відносяться села Муравейня та Баранівка. В останньому взагалі людей немає, там до війни лишалось одна чи дві людини, а в Муравейні на даний час проживає троє. У Фотовижі наразі ще проживають 13 людей. Від села до кордону веде ліс і вже за ним одразу видніється російська сторона. До лінії з ворогом від села близько шести кілометрів», – розповідає пані Оксана.
Попри небезпеку, нині у Фотовижі проживають лише люди старшого віку, які не мають змоги виїхати або просто не хочуть покидати оселю.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ