Залізнична колія Янпіль-Воздвиженське, триповерховий корпус технікуму та гуртожитки: Історик розповів про нездійснені проекти села Воздвиженського
Директор музею Трудове братство М.М. Неплюєва Валерій Авдасьов на своїй сторінці у Фейсбук написав про амбітні задуми, які так і не вдалося здійснити в селі Воздвиженському.
«Ми знаємо село Воздвиженське таким, яким ми його бачимо і яким пам’ятаємо. Однак в його історії був ряд нездійсненних проектів, реалізація яких могла б докорінно змінити долю і вигляд села. Кинемо на них побіжний погляд.
Найбільш грандіозним був замисел М.М. Неплюєва створити у тодішній Російській імперії «всеросійську мережу трудових братств», центром якої мав стати хутір Воздвиженський. Майбутньому «городу Воздвиженску» відводилась роль своєрідної столиці трудових братств. Але ця мрія так і залишилась мрією. Тим не менше, у 1907р. М.М. Неплюєв прийняв рішення воздвигнути у Воздвиженському великий храм.
Отже, найвизначнішим нереалізованим замислом, який залишив слід на землі, було будівництво величного храму в ім’я Воздвиження Хреста Господнього. https://www.facebook.com/valery.avdasev/posts/2337707619684365 Розпочате у квітні 1910 р., через рік воно було зупинене. Причини зупинки і досі залишаються нерозкритими. На фундаменті цього храму у 1964р. звели розкішний будинок культури.
Затратним і нереалізованим проектом було будівництво у 1938-1941 роках одноколійної залізниці за маршрутом: станція Янпіль – хутір Воздвиженський: спирт-завод, 10км. Для доставки спирту на Шосткинський пороховий завод. Про ступінь готовності рельсового шляху можна судити з того, що в травні 1941р. паровозик, який підвозив по цій колії робочих з станції Янпіль, півкілометра не доїжджав до польової дороги між селами Окіп і Рождественське. Після війни з Німеччиною дорогу розібрали. Причини демонтажу невідомі. Спирт-завод закрили у 1959р.
Року 1950-го почалось втілення ще одного проекту – будівництво нового 3-х поверхового навчального корпусу Воздвиженського меліоративного технікуму. Були зведені стіни цокольного та першого поверхів і парадний портал з колонами. На «стройку» витрачено понад 800 тис. рублів. У 1953р. будівництво законсервували. Надалі стіни були зруйновані, а цокольний поверх перетворений на силосні ями. Ось такі збої давала сталінська планова економіка на місцевому рівні.
У 1977 році була ще одна спроба вдихнути у Воздвиженський технікум нове життя. За затвердженим обласною владою проектом, розпочато будівництво нових учбових корпусів і гуртожитків технікуму. На південній околиці села. Викопані котловани, частково закладено фундамент. Але у 1979р. технікум закрили, а недобудову кинули.
Останнє активне будівництво спостерігалось вже на схилі радянської доби у 1987 – 1990 роках. І знову «але». В цей період комуністичне керівництво Радянської держави зіткнулось з ідейною кризою, яка закінчилась розпадом Радянського Союзу. По всій країні почався занепад і руйнація. Були знищені не лише не добудовані, але й діючі капітальні житлові та господарські споруди», – написав Валерій Миколайович.
На фото: Воздвиженський спирт-завод – споруда у стилі промислового конструктивізму після модернізації 1934 року. Фото 1951 р.