Жінка-підприємець із Сумщини написала листа до телепрограми “Дістало!”
Жінка-підприємець Лариса Садовнича з міста Лебедин написала листа до телепрограми “Дістало!”:
____________________________
Доброго дня, шановна редакція! Мені 50 років і я підприємець з десятилітнім стажем. Пишу до Вас тому, що вже дійсно дістало!!! Стати підприємцем мене змусили обставини.
Післі 15 років заміжжя я зосталась сама з двома синами 14 та 5 років на руках та двома пенсіонерами в домі: мама та бабуся. Але не про це. Сперш хочу згадати історію нашої країни.
Спрадавна на нашій землі жили землероби. І багатьом властителям був манкий цей шматочок планети, люди, що на ньому працювали. Згадаймо татаро-монгольське іго, польських шляхтичів, росіян (зокрема сталінські репресії та голодомор), німецьких загарбників! І всі вони топтали нашу землю, нівечили, катували, вбивали! Та не дивлячись ні на що, наші предки відроджувались, відстроювали попелища, засівали ниви, народжували дітей, і, головне, співали, не втрачаючи надії. А що ж наші теперішні можновладці? Я порівнюю поведінку сучасних людей з роботою комп”ютера у якого запустили віруc. Пішов збій програми, програми нашої поведінки, нашої свідомості. Молодь не поважає літніх, навіть можуть плюнути на спину бабусі, що проходить повз них (так, доречі було з моєю мамою), а потім довго реготати. Сини та доньки не хочуть доглядати немічних батьків (держава бере на себе обслуговування літніх самітніх людей. А коли старенкий чи стара помирають, то нащадки швидко тут як тут. А чому? Хто турбувався, був поряд в останні хвилини, той і має право на спадщину. Хіба не так?). Матері викидають своїх дітей на смітник, чоловіки не хочуть турбуватись про свою сім”ю, навіть живучи разом.А коли подружжя розлучається, то і взагалі, сплата аліментів – це як вичавлювання зубної пасти з пустого тюбика. Вважають, що аліменти жінка витратить на себе кохану. Дівчата нарождують дітей, не беручи шлюбу. Колись це був великий сором, таку жінку затравлювали собаками (я звісно ж цього не побічниця), а тепер: молоді жінки народжують, живуть з батьками своїх дітей, та ще й отримують допомогу від держави, бо вони ж ба “Одинокі”.
Мій статус після розлучення був “самітня” і ні на які допомоги від держави я не мала права претендувати. Наші законотворці роздули такий соціальнй пакет, величину якого не можуть собі дозволити навіть розвинуті країни з стабільною та розвинутою економікою. Всі ці дотації, пільги, допомоги, субсидії набули величезних розмірів. Шановні!!! ВИ, в основному, ФІНАНСУЄТЕ ЛЕБЦІВ!!! Мої сусіди – заможні люди (мають гарний будинок, новеньке авто, гарний ремонт в будинку та у дворі, магазин у центрі міста…) отримали субсидію на опалення, бо, бачте, чоловік ніде на той час не працював. А я опалювала свій будинок дровами і навіть не подавала документи на отримання субсидії. Заплатити ТАКЕННІ гроші за газ я не взмозі, та і шкода.
Йду далі. У нашому місті є ВПУ, що готує фахівців з кухарської та кондитерської справи, та ін. Я вже кілька років припрошу випускників на роботу, не вистачає кадрів. А кадри невідомо де діваються. Питається в задачі: навіщо фінансувати підготовку спеціалістів, що ніколи не працюють? Мало того, туди біржа зайнятості направляє безробітних на навчання, платить шалені гроші за підготовку, а потім на роботу ніхто не йде!!!??? Чому держава виділяє такі кошти на підготовку кадрів і не контролює де вони діваються? За радянських часів кожен, хто навчався за рахунок держави мав відпрацювати три роки за отриманою професією. Щоб бодай частина коштів повернулась у бюджет у вигляді податків! А зараз???
Тепер про роботу центру зайнятості. Я взагалі людина не сварлива. З керівництвом центру у нас були гарні стосунки. Мені навіть давали дотацію на працевлаштованих осіб (доречі, на ці гроші я прикупила піч, міксер та холодильну вітрину), але це було раніше. тепер дотаційні робочі місця майже скасували (раніше відшкодовували всю з\плату+податки), тепер самі податки. Що ж ВИ, шановні депутати, хто везе, того й нагайкою по спиняці! Але про це згодом.
Про роботу біржі. В лиху, мабуть, годину звернулась я туди з проханням підібрати мені працівників: прибиральницю, кухаря та пекарів, завчасно попередивши керівництво про те, щоб не присилали людей, які не хочуть, або не можуть працювати в умовах виробництва та за нашим графіком. Мама мія, що тут почалось. В день по 6-8 претендентів і в кожного поважна причина, щоб не працювати. У мене немає часу, бо я особисто задіяна у процесі виробництва, а їх як гоном гонять! Таке враження, що спеціалісти центру вирішили назавжди відбити у мене бажання звертатись до них знову!
Тепер повернусь да податків. За Божим Законом кожен має сплатити десятину! (Так було в Радянському Союзі). А зараз: Вам, законотворці, все мало!!! Податок з фіз. осіб – 18% + 1,5% військовий збір! (який дівається невідомо де, бо утримання армії, в основному – це волонтерська заслуга). Підприємці мають сплачувати крім податку за свою діяльність ще й податок на нараховану заробітну плату! З якого дива? Підприємець – організатор, він сам організувався, ще й людям дає можливість заробити! А Ви – 22% стягуєте!!! Добре, хоч зменшили. Знаєте, шановні законотворці, не шкода грошей, коли ти бачиш, що вони направлені в діло, а не витрачені на вітер, або, ще гірше, осіли у когось у кишені! Ви понаписували закони, завдяки яким хочете контролювати кожну копійку, зароблену
працею, саме працею! А витрати з бюджету не конролюєте! ЧОМУ??? З підприємців зтягується пеня та штрафні санкції за несвоєчасно зданий звіт, та помилку у ньому! та ще й які!!! У податкову заходиш з відчуттям великого боржника (причому не державного, а особисо працівникові фіскальної служби), вислуховуєш репліки про тяжку ненормовану працю, зламаний прінтер, що треба ремонтувати за власний рахунок та таке інше. Навіщо мені чужі проблеми, у мене їх своїх достатньо. Я не говорю про всіх, але основна маса службовців ведуть себе саме так. Один мій знайомий був скорочений з органів податкової, пішов працювати у приватний банк. Так сам говорив, як важко йому було перевтілити себе з ролі кредитора.” коли заходили до тебе у податкову, то всі були винні тобі, а тепер я маю стелитись перед клієнтами, запрошувати до співпраці т.і.” Багато працівників держустанов ведуть себе так, неначе люди для них, а не вони для людей. Так само,доречі, й у лікарні.
Ще хочу звернутись до шановного Президента. Пане Гарант, чи пам”ятаєте Ви, що завдяки чужим смертям Ви здобули цей пост? На мій погляд – НІ!!! Ви обіцяли, що АТО має тривати години, а розтягнули в роки!
Ви обіцяли позбутись бізнесу свого, а укріпили його в Росії! Хіба закон про те, шо державні мужі та їх родини не можуть мати приватний бізнес уже не діє? Віддаю нележне Вам за відновлення та посилення армії. Це так.
А ще пам”ятаю, коли Ви йшли на інагурацію, молодий солдат упав за вашою спиною. Для мене це як знак! ВИ КОСИТЕ НАШИХ СИНІВ, ЧОЛОВІКІВ, БРАТІВ! ВИНИЩУЄТЕ ГЕНОФОНД ЗДОРОВОГО ЧОЛОВІЧОГО РОДУ!!! Хлопці рвуться в бій, а їх не пускають! Давно б вигнали сепаратистів з рідної землі! А Ви їх б”єте по руках! Турція на раз справилась з таким. А ВИ? За чергову подачку від МВФ Ви ладні піти на що завгодно: підняти ціни та тарифи, і не важливо, чи спроможні заплатити громадяни; Підняти вік працюючих – і не важливо, чи є їм де працювати! І т.і. Я Вас дуже прошу! Виконайте свої обіцянки! Складається враження, що затягування війни вигідно! Срашно про це навіть думати. Вибачте, якщо образила.
Якось читала у місцевій газеті публікацію про те, що сільський голова навідався до матері солдата, що служить у АТО. А у бідолахи ще один син – в інвалідному візку!!! Хто не в змозі відкупитись – воювати! Мої сини не служили у армії за станом здоров”я. І я часто ловлю себе на думці: « А якщо б мого сина забирали? Що б я зробила?» Мабуть кричала б що є духу: «Де ж Ви були, чиновники, коли я їх на ноги ставила! Ніхто тоді не допоміг! Ні виконавча служба стягнути з колишнього чоловіка аліменти, ні соціальні служби. Викручувалась, як той вуж! А ще б кричала: «Чи хоч один депутат , чи високо посадовець послав свого сина в регіон АТО!». Британські принци заслуговували свої нагороди при військових діях, а Ваші ж діточки піднімають свої рейтинги, збиваючи людей на дорогах, та ще й у нетверезому стані!
Ще дуже турбує ставлення людей до природних ресурсів держави! Нещадно вирубуються ліси. Карпати майже голі! А це ж – «ЛЕГЕНІ Європи!» Держави Старої Європи набудували деревообробні комбінати поряд з нашою границею. Свої ліси вони бережуть! А нащо ж вирубувати, якщо українські «бізнесмени» радо торгують здоров”ям нації!!!
А ЗЕМЛІ! Раніше землероби дбали про відновлення земель, передбачалась сівозміна. А тепер? Куди не кинеш оком – кукурудза та сонях. Як відомо саме ці культури виснажують землю, перетворюючи її на попіл. Саме так виглядає поле після збору врожаю соняха. Так, «бізнесменам» вигідно торгувати цими культурами, бо навіть законотворці передбачили пільги при оподаткуванні. Хочеться ВОЛАТИ: ЩО ВИ ТВОРИТЕ? ЗА ВСЕ В ЖИТТІ ТРЕБА ПЛАТИТИ! А У ВАС ОДИН БОГ – ЦЕ ДОЛЛАР!
А тепер хочу звернутись до ВАС, мої співвітчизники! Хтось з великих людей сказав: “народ достоин своих властителей!”. Погляньте довкола себе, як ми живемо, думаємо, вчиняємо! Ми заздримо один одному, бажаємо зла один одному, бажаємо статків дугого! І в результаті маємо те, що маємо. “Хочеш змінити світ – розпочни з себе!” Так давайте ж разом вичистимо наші душі, думки від усього ганебного непотребу! Приберемо у нашій свідомості як у домівці до світлого Великодня! Доки ми не усвідомимо, що споживати можна лиш зароблене, а не вкрадене, що віддавати куди приємніше, ніж отримувати, ми не можемо розраховувати на блага Всесвіту! Давайте відчиняти тому, хто стукає, подавати тому, хто просить, поступатись тому, хто благає.
Згадаймо вікові традиції нашого народу! Давайте поважати старість, навчимось співчувати немічним, любити і цінувати рідних і близьких! Допомагати один одному!
За розуміння всьго цього я заплатила дорогою ціною власного здоров”я, та спокоєм своєї родини. Але я дякую Всевишньому за цю науку і хочу поділитись з Вами, мої співвітчизники! Від щирого серця бажаю Вам всіх благ! Вам і Вашим родинам. Хай панує у Ваших домівках злагода та порозуміння, а у душах гармонія!
“Служити людям приємно”- говорила персонаж з італійського фільму. І це дійсно так. Я це знаю з власного досвіду. Найвища нагорода – радість на обличчі від задоволення спожитого продукту, виготовленного моїми руками та руками трудівниць, що працюють разом зі мною!
Простіть мене, люди добрі, якщо когось образила, чи словом, чи думкою.
Люблю вас всіх, любі українці і молюсь щоденно за всіх вас”
з великою повагою та шаною
Садовнича Лариса.
Сподіваюсь, що цей лист знайде свого читача і навіть якщо він допоможе змінитись хоча б декільком десятків людей – це вже перемога!
Опубліковано в пабліку Лебедин On Air Live