Житель Сумщини вимагає в українському суді компенсацію за те, що не виготовляє російські ракети

Лебедин, Сумщина. Здавалося б, війна, обстріли, а деякі “громадяни” не перестають дивувати своїми “подвигами”. Пан (а може і господін або товаріщ) Володимир Древаль, який не тільки сам вторгся на приватну територію, отримав відсіч за свої агресивні дії, але тепер ще й… вимагає компенсацію за те, що не зміг збирати російські ракети, які щодня вбивають українців! Ось це цинізм вищого рівня!

Відео, де пан Древаль сам в українському суді говорить, що він офіційно працює на російську військову корпорацію, можна переглянути на нашому Телеграм-каналі за цим посиланням.

“Колядка” з кулаками і вторгнення у двір

Почалося все на шостий рік російсько-української війни 8 січня 2020 року, коли близько 21:00 відбулася “святкова” подія. Перебуваючи, як водиться, у стані алкогольного сп’яніння, про що є офіційна експертиза, Володимир Древаль (батько) та Олександр Древаль (його син),  накинулися на колядувальників із кулаками, які просто хотіли у святкові дні побажати їм всіх гараздів.

Хлопці-колядувальники, яку колядували на українській мові, мабуть, не сподобалися “героям”, і ті накинулися на одного з них, Максима Єршова, почавши витягувати його з машини.

Як і належить добропорядним громадянам, Вадим Стеблянко, біля двору якого відбувалося все це неподобство, зробив “панам Древалям” зауваження і попросив їх покинути територію. Але Древалі, “скромні та виховані”, замість того, щоб піти, накинулися на Стеблянка і… забігли до нього у двір! Майбутня дружина Стеблянка, злякавшись, сказала нападникам, що вагітна. Але хіба це могло зупинити “героїв”? Ні! Вони продовжили бійку вже у чужому дворі.

Як у випадку з російським вторгненням в Україну, Древалі, мабуть, не розрахували своїх сил і “отримали на горіхи” від Стеблянка. Молодший Древаль, зрозумівши, що “позиція слабенька”, сам вибіг з двору і почав чіплятися знову до Єршова (який, до речі, після повномасштабного вторгнення, вступив до лав ЗСУ), що стояв біля двору. Старшого ж Древаля потім “ледь гуртом виштовхали” з подвір’я. Здавалося б, на цьому історія мала б закінчитися? Але ж ні

Компенсація за “недозароблені” ракети: цинізм без меж

Виявилося, що Древалі вирішили на цьому “заробити”. За словами Стеблянка, спочатку Древалі особисто вимагали у нього кошти. Коли це не спрацювало, вони звернулися до поліції. І почалися суди. По суті, Стеблянка судили за те, що він, перебуваючи на власному подвір’ї, без застосування зброї, захистив свою родину та майбутню дружину від непроханих “гостей”.

Але найцікавіше попереду. Пан Древаль вимагає не лише компенсацію за моральну шкоду, а ще й… компенсацію за те, що не зміг поїхати в Росію на заробітки! І не куди-небудь, а в Москву, на АТ “ОДК” (“Об’єднана двигунобудівна корпорація”) — інтегровану структуру, що виробляє двигуни для військової та цивільної авіації, а також космічних програм! “ОДК” входить до державної корпорації “Ростех”, яка є головним виробником зброї в Росії та знаходиться під українськими та світовими санкціями.

Уявіть собі абсурд: під час війни, на четвертий рік повномасштабного вторгнення, житель Лебедина, пан Древаль, подає позов до українського суду, вимагаючи компенсацію за втрачену можливість… клепати двигуни для ракет, які щодня Росія запускає по Україні, по нашим мирним містам! Більше того, пан Древаль уже під час війни зв’язався з адміністрацією АТ “ОДК”, і ті вислали йому необхідні документи для позову до суду, як “цінному спеціалісту”!

“Уявіть тільки абсурдність ситуації – під час війни, житель Лебедина веде листування із російськими військовими розробниками, ті йому йдуть на зустріч, як цінному спеціалісту, потім він подає до суду, де всі ці речі описує відкритим текстом – і йому за це нічого не має,” – дивуєшся і дивуєшся такій правовій системі!

Відео, де пан Древаль сам в українському суді говорить, що він офіційно працює на російську військову корпорацію, можна переглянути на нашому Телеграм-каналі за цим посиланням.

То що, завтра ще Путін подасть до українського суду і буде вимагати з українців компенсувати йому знищені російські танки та збиті ракети? Схоже, деякі “герої” в Лебедині вже перевершили навіть російський цинізм. Час, мабуть, переглянути, хто кого “колядує” в Україні.

Юридичний висновок: Дії Древаля — “букет” порушень законодавства України?

Ситуація з паном Володимиром Древалем, яка розгортається на Сумщині, викликає не лише моральне обурення, а й серйозні юридичні питання щодо дотримання ним законодавства України, особливо в умовах повномасштабної війни. Розглянемо ключові аспекти його “діяльності”:

1. Співпраця з країною-агресором (державна зрада / пособництво державі-агресору):

• Факт роботи на АТ “ОДК”: Інформація про те, що Володимир Древаль працював на російському підприємстві АТ “ОДК” (“Об’єднана двигунобудівна корпорація”), яка виробляє двигуни для військової та цивільної авіації, космічних програм, а також входить до державної корпорації “Ростех” (ключовий виробник зброї в РФ під українськими та міжнародними санкціями), є надзвичайно серйозною.
• Листування з АТ “ОДК” під час війни: Особливо обурливим є факт листування пана Древаля з адміністрацією АТ “ОДК” у квітні 2025 року (на четвертий рік війни) з метою отримання документів для подачі позову до українського суду. Це прямо вказує на його зв’язки з військово-промисловим комплексом країни-агресора під час збройної агресії проти України.
• Можлива кваліфікація: Залежно від змісту та мети співпраці, такі дії можуть бути кваліфіковані за статтями Кримінального кодексу України, зокрема:
  • Стаття 111 (Державна зрада): Якщо дії Древаля містили елементи переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунства, надання іноземній державі (Російській Федерації) або її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
  • Стаття 111-2 (Пособництво державі-агресору): Якщо особа надавала допомогу державі-агресору (Російській Федерації) у здійсненні її агресивної діяльності проти України. Листування з військовою корпорацією ворога під час війни, особливо з метою отримання вигоди, може бути розглянуте як така допомога, що сприяє інтересам агресора.
• Відкритість інформації в суді: Те, що ці факти були відкрито зазначені в позові до українського суду, не звільняє особу від відповідальності, а навпаки, є додатковим доказом.

2. Вимагання компенсації за “втрачений заробіток” у військовій корпорації агресора:

• Вимагання через український суд компенсації за те, що особа не змогла продовжувати працювати на підприємстві, яке виробляє зброю для країни-агресора, що використовується проти України, є не лише моральним злочином, але й може розглядатися як спроба легалізації вигоди від співпраці з ворогом та приниження гідності українського правосуддя.
• Це створює небезпечний прецедент та може бути розцінено як образа національної гідності та сприяння ворожій пропаганді.

3. Порушення недоторканності житла та самоуправство:

• Факт того, що Древалі “забігли у двір” до Стеблянка та розпочали бійку на його приватній території, є прямим порушенням Статті 30 Конституції України (недоторканність житла) та може бути кваліфікований за Статтею 162 ККУ (Порушення недоторканності житла), а також за Статтею 296 ККУ (Хуліганство)та Статтею 125 ККУ (Умисне легке тілесне ушкодження), якщо були завдані такі ушкодження.
• Намагання вимагати кошти від Стеблянка після інциденту може мати ознаки вимагання (Стаття 189 ККУ)або самоуправства (Стаття 356 ККУ).

Висновок:

Дії Володимира Древаля, описані у публікації, містять ознаки цілого ряду правопорушень, починаючи від порушення недоторканності житла та хуліганства, і закінчуючи потенційними ознаками співпраці з державою-агресором, що є особливо неприпустимим в умовах війни. Факти його зв’язків з російською військовою корпорацією та вимога компенсації за “недоотриманий заробіток” на ворога мають стати предметом ретельного розслідування правоохоронних органів України. Нехтування такими фактами може підірвати довіру до правосуддя та національної безпеки.