Жителька Конотопської громади відзначила 100-річчя

13:33 / 11 грудня 2023

Днями свій столітній ювілей відзначила мешканка Підлипного Катерина Григорівна Калиниченко, яка є нащадком давнього козацького роду Левицьких (по матері), розповідає Конотопська міська рада.

«Вклоняємося Вашій життєвій мудрості та від щирого серця бажаємо Вам міцного здоров’я, гараздів та ще довгих років у хорошому настрої», – привітав ювілярку очільник Конотопської громади Артем Семенехін.

Все своє життя пані Катерина прожила у рідному селі: тут народилася, навчалася в школі, була двічі заміжня, пережила голодомор 1932-1933 років, Другу світову війну та окупацію Підлипного російськими військами у 2022 році, виростила доньку Надію та 37 років віддано пропрацювала в «Сільгосптехніці».

Її батьки працювали у місцевому колгоспі, мали трьох дітей: дві доньки та син. Катерина була найстаршою дитиною. Завершення навчання в школі співпало з початком Другої світової війни на території України. Під час окупації села нацистами вийшла заміж— щоб не погнали до Німеччини. «Тоді багато односельців одружилося», – згадує Катерина Григорівна. (Примітка: До 1942 року нацисти, справді, брали тільки незаміжніх. Але після поразки під Сталінградом німецька економіка потребувала нової робочої сили, тож зі Сходу рушили ешелони з заміжніми і навіть вагітними жінками.)

У 1943 році, після звільнення Конотопа та Підлипного, чоловіка Катерини мобілізували, але невдовзі він загинув. Вона ж пішла працювати на підприємство, в Сільгосптехніку, спочатку була різноробочою, а згодом стала касиром. У 1981 році пішла на пенсію.

У 1956 році вдруге вийшла заміж за односельця Петра, який, на жаль, рано помер, народила доньку та відбудувала будинок, який згорів під час війни.

Згадуючи про своє життя, Катерина Калиниченко не оминає тему голодомору, каже, що було дуже важко, збирали та їли конюшину, мати ходила пішки в Дубов’язівку міняти вишиті рушники та інші речі на буханець хліба. Багато мешканців Підлипного померло, вони вижили тільки завдяки тому, що тримали корову.

За 100 років життя є що згадати: багато подій промайнуло, як приємних, так і не дуже, багато людей довелося зустріти.

Наразі Катерина Григорівна Калиниченко під надійною опікою рідних. Свій ювілей вона зустрічає з донькою, онукою та рідним братом.