Одного дня дрони на оптоволокні летіли вулицею, де живе Олеся. Жінка злякалася, коли почула, як наближається безпілотник. Пригадує, вона одразу впала на підлогу і поповзла до коридору, де вже була її мама. Цей дрон ще довго кружляв над їхнім будинком.

“Ми не розуміли, куди він хоче «влупить», а потім почули вибух – глухий, але дуже потужний”, – згадує жінка
Безпілотник влучив у хлібовоз, а за 15 хвилин – ще один вдарив по автівці, яка стояла поруч.

Тоді росіяни цілий день атакували дронами автівки місцевих. Через небезпеку Олеся та її батьки не виходили з двору. Оптоволокно, яке залишилося від цих дронів, вони помітили не одразу.

“Ми почали плутатися в ньому. Його було так багато, що воно тягалося за ногами. Зараз у нас село, ніби у вічному бабиному літу. Особливо це видно, коли мороз лягає на волокно”, – говорить Олеся.

Після того, як жінка вперше побачила дрон на оптоволокні, їй стало цікаво, що ж це за безпілотники.

“Я взагалі така людина любопитна, що мені потрібно знати все про те, що по нам запускають і чим намагаються знищити. Тому і про такий вид дронів я тепер теж знаю все”, – розповіла Олеся.

Коли ще один дрон летів повз будинок Олесі, вона зняла це на відео та виклала в соцмережах. Його переглянули майже 1,5 млн разів.

“Виклала, щоб люди знали і розуміли, що таке дрон на оптоволокні, а ще хотіла акцентували на проблемах в нашому селі, бо інколи про таке ніде не згадується”.

Після цього жінка зняла ще кілька відео, де розповідала підписникам про дрони на оптоволокні. В одному з таких показала, як збирає оптоволокно у себе прямо на городі.

“Я не бачила, як дрон летів, але думаю, що шлях був через мій город, бо наплутано ліски було достатньо. Ці дрони мені асоціюються із слимаками – там, де вони повзуть, завжди залишають по собі слід. Так і цей!”

У Малій Рибиці зараз поганий мобільний зв’язок. Через постійні обстріли перестала їздити місцева маршрутка. Добиратися до неї потрібно через усе село. Будинок Олесі минулого року був пошкоджений через ворожі обстріли, однак евакуюватися вона не планує.

“Вирішили нікуди не виїжати, навіть попри обставини. Залишити нажите роками, щоб його в один день «розтягнули», завжди встигнемо. Ми все переживемо, нас не зламати”.