6 ракет за одну ніч знищили сільгосппідприємство у селі Бакирівка на Охтирщині. Втративши майже всю матеріальну базу, сільгосппідприємство не зупинилося, продовжило працювати і вже навесні 2022 року вийшло на свої польові роботи. Які збитки були на підприємстві та як живе нині – розповів власник Ігор Гурбанов.

Розкажіть, будь ласка, про ваше господарство. На чому спеціалізуєтесь, що вирощуєте?

У нас 500 з копійками гектарів ріллі, сінокоси в обробітку. Сіємо ми кукурудзу, ячмінь, соняшник, соя буває і вирощуємо свиней. Свиней у нас зараз небагато.

Як ви і ваше господарство зустріли повномасштабне вторгнення?

Ми зустріли на роботі. У нас повні склади були збіжжя. Якраз планувалася реалізація. І машини якраз 23 числа були завантажені кукурудзою, вони поїхали. Одна машина лишилася, вона приїхала на ніч. Уже були плани на закупку насіння, добрив. Частина добрив уже була, знаходилась в ангарі.

А коли саме стався авіаудар?

З 9 на 10 березня трапилося в ніч. Літачок пролетів, три ракети скинув в межах села і три на тракторну бригаду за межами села. Техніка постраждала, постраждало зерно.

Шість ракет за одну ніч знищили сільгосппідприємство на Охтирщині

Все з нуля. Все. Жодної техніки цілої не було. Нам доводилось і маленькими машинками, причепами возити корма для свиней. По будівлях у нас зроблена незалежна експертна оцінка. По будівлях у нас близько 30 млн і техніки за 20 млн. Техніку ми всю і не порахували, це так… за ціною, яка у нас зафіксовані. По цих цінах ми набрали на 20 млн.

Як ви про це дізналися? І що ви відчули, коли дізналися?

Ми вже були до цього готові. Ми стійко перенесли. Мені зателефонували вночі, що був вибух і є пожежа. Щось горить. Сторож і ветлікар молоденька дівчина. Ми їй вдячні, вона прибігла, подивилася, що тут робилося. Зруйновано все, що тут було.

А свиней вивезли?

Я домовився з місцевими свинарями, які допомогли, бо ми не знали, що з ними робити. Нічим було корма робити. На той час було 700 голів. 300 голів у мене забрали. Частина загинула. Частину ми порізали. Різали ми і на лікарню міську в Охтирку, і для людей, і по магазину. Хто міг платити — платив, хто ні — ми роздавали.

Скільки загалом було зруйновано приміщень?

На цій території 5 приміщень і на тракторній бригаді зруйнована майстерня, автогараж, їдальня. Усе, що було в користуванні майже все було зруйноване. Ми пережили авіанальоти і почали потихеньку розбирати завали. Літачки ще потроху літали, а ми працювали. У нас було заплановано ремонт цього ангару, перекривати дах, це ангар повинен був ремонтуватися. Ми це залишили на майбутнє.

Наскільки я знаю, у перший місяць у селі було відсутнє електропостачання. Як ви взагалі справлялися у такій ситуації?

Обстріли велися по селу, по хатах не попало. Були пошкоджені лінії електропередач. Ремонтні бригади боялися сюди їхати. У телефонному режимі ми домовлялися з диспетчерами, вони відключали. Находив незадіяні дроти… у нас тут ще був погружчик непошкоджений. І завдяки цим хлопцям і погружчику ми під’їжджали і відновлювали ці лінії.

Ви також займалися волонтерством із початку війни. Що саме ви робили?

У нас робочий день… тоді як день планувався, комендантська година була з 14 дня до 7 ранку. О 7 ранку ми домовлялися з колегою. У нього ферма молочна. Я йому кажу, що ти з молоком робитимеш? Він каже, приїзди забирай. Ми їхали до нього, брали молоко, заїжджали на пекарню, купували хліб. Їхали до себе в магазин, там за новорічні свята зібралося чимало сала. І робили такі набори: кілограм-два сала, хлібина, молоко. Їхали містом і бачили людей — під’їжджали туди і пропонували свою продукцію. Роздавали людям. Це було годинку якусь. Частину молока везли в Бакирівку. Потім тут різали свиней і також люди розбирали продукцію.

Ви також отримали і новий комбайн?

Так, це завдяки фонду “Жнива України”… ми написали заяву, що хочемо отримати на збирання комбайн. І вони запропонували цей комбайн. Ми зібрали ранні зернові, соняшник і кукурудза лишилася у полі, комбайн потрібно зараз повертати, але допоміг дуже.

Де знайшли сили займатися, аби продовжити після того, як російські військові лишили територію області?

Це було дуже тяжко. Виходу у нас іншого не було, треба було сіяти. Друзі допомогли. У нас техніки не було, насіння не було, частина добрив лишилася, і спільними зусиллями у нас весняно-польові роботи відбулися. В принципі ми засіяли всі площі, які планували засіяти.

Як взагалі після початку повномасштабного вторгнення змінилася робота вашого підприємства? Чи залишився штат у тому ж складі?

На той момент у нас всі залишилися на місці. Це вже минулого і цього року у нас забрали механізаторів до війська. А так всі, хто працював і працюють. Хоча і зменшився обсяг робіт, але всі на місці, всі працюють.

З вашого досвіду, з досвіду ваших колег… наскільки в умовах великої війни в Україні складно будувати агробізнес?

Дуже складно, немає ринку, багато чинників, ціна нестабільна на все: і на пальне, і на зерно. Нині, попри всі складнощі, працівники сільгосппідприємства готуються до посівної та мріють після перемоги відновити кожну пошкоджену будівлю.

suspilne.media

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах