“Зупинявся ненадовго”: правдиві факти і непідтверджені історії про перебування Шевченка на Сумщині
Не відомо, чи гостював у поміщиків Рудзинських, та не замовляв весільних рушників, відвідував Іллінський ярмарок у Ромнах та заїжджав до друзів і знайомих на Лебединщину, Конотопщину, Кролевець та Глухів. Тарас Шевченко відвідував Сумщину кілька разів. В основному проїздом із Петербурга до Києва і навпаки. Про правду та вигадки із життя письменника та художника Тараса Шевченка на Сумщині – до 160-річчя з Дня смерті Кобзаря.
Лебединщина
Серед місць, де гостював Тарас Шевченко на Лебединщині, про два знають достеменно. Одне з них – Лифине, розповідає старша наукова співробітниця місцевого краєзнавчого музею Світлана Бражніченко.
“Потрапив на Лебединщину Шевченко під час свого третього приїзду до України у 1859 році, це був червень місяць. Спочатку приїхав у село Лифине до поміщиків Хрущових. Прожив там тільки п’ять днів”, – розповідає вона.
За ці дні у Лифиному Шевченко написав вірша “Ой по горі роман цвіте…” та створив 18 замальовок. Нині їх зберігають у Національному музеї Шевченка у Києві.
Друге місце – Лебедин. Тут Кобзаря зустрічали з хлібом-сіллю на дерев’яній тарелі, вона зберіглася й донині.
“Зупинився в будинку братів Залеських, на той час вулиця Михайлівська, зараз Першогвардійська. Прожив там також декілька днів. За переказами старожилів, намалював три замальовки своїх робіт – на одній жінка-кріпачка зашиває на собі поділ порваної сорочки, на іншій – пастух із сумними очима, а на третій – гурт селян біля притихлого вогнища за розмовою”, – розповідає Світлана Бражніченко.
Будинок Залеських зараз “зашитий” у пластик, використовують його під комерцію. Про те, що тут бував Шевченко, нагадує хіба тільки пам’ятна дошка.
У цьому самому домі перебував Григорій Сковорода, стверджує краєзнавець Юрій П’ятаченко. “Цей дім був родинним для Заліських до 30-тих років ХХ століття, поки жила тут ще Катерина Сучкова. Після її смерті змінилися інші господарі. В післявоєнний період, 50-60-ті роки, тут був відділ краєзнавчого музею з експозицією, присвяченою Тарасові Шевченку і Лебединщині. У 2000-них це приміщення було викуплене і зараз знаходяться приватні підприємства”, – говорить він.
Кролевець
Також Тарас Шевченко бував у Кролевці. Відвідував Огієвських, а також, кажуть, гостював у Рудзинських. Щодо останніх, то немає документального підтвердження цього. У жодних записах ні самого письменника, ні його друзів, ні у поліцейських паперах про це не йдеться. Є лише портрет Йосипа Рудзинського – сина кролевецького лікаря, який мешкав у цій садибі – малюнок датований 1845 роком.
Що на портреті зображений саме Рудзинський, становили за його орденами, розповідає директор місцевого краєзнавчого музею Анатолій Карась. “А так- ніхто б й гадки не мав, що це якийсь там Рудзинський, з якогось там Кролевця, тому що там підпис Тараса Шевченка стоїть на портреті. Тому й відкопали, що ж то за такий гусар там вусатий. А де він малював, на сьогодні шевченкознавці стверджують, що є дві версії. Перша, що це він малював у Кролевці, а друга, що не в Кролевці, а в Санкт-Петербурзі. Документів ніяких немає”, – розповідає він.
У Кролевецькому музеї зберігається прижиттєве видання Кобзаря. А от про твердження та перекази про замовлення поетом рушників у місцевих майстрів – начебто собі на весілля – сумніваються, бо не встиг би – у Кролевець приїхав ввечері й був 11 годин. Це підтверджує лист, який зберігається в музеї.
“Городничий пише лист, що Тарас Шевченко, він же був під наглядом, вже був заборонений, тому доповідали в Чернігів, що він, із ким він був і скільки годин. Всього одинадцять годин. Що ми можемо з вами уявити? Якщо б ми приїхали ввечері, нам по-перше, треба було поїсти та помитися. Чисто побутові потреби, переговорити, чаю випити, може там наливочки Огієвських випити”, – говорить директор музею.
Родовий будинок цієї сім’ї змінився в середині, а ззовні його лишили таким, як був за Шевченка. Одну з кімнат у ньому присвятили саме поетові. Загалом же тут експозиції кролевецьких рушників. На згадку про ті гостини Шевченко подарував Глафірі Огієвській – господині будинку – один із екземплярів “Кобзаря” із дарчим написом.
А ще тут є дуб, який за віком міг “бачити” і “чути” Шевченка.
“Ми самі робили обміри по периметру, то йому на сьогодні 275 років”, – говорить директорка музею кролевецького ткацтва Галина Ніжник.
Востаннє у Кролевці Шевченка зустрічали у травні 1861 року, коли труну з тілом поета везли з Петербурга до Канева. Процесія зупинилась на подвір’ї садиби Огієвських. Зараз на місці, де стояла труна, встановлений камінь.
