Cпівробітники cумського музею розкрили таємницю скульптури XIX століття

У далекому 1946 році від приватної особи до Сумського художнього музею надійшло вишукане жіноче погруддя з мармуру, яке перебуває в постійній експозиції. Науковці музею визначили його як твір невідомого російського скульптора ХІХ ст., як портрет невідомої.

У підручниках з культури та мистецтва за радянські часи автори подібних творів завжди замовчувалися, про них можна було довідатися із скупої інформації в словнику Брокгауза та Ефрона. А ідейний зміст цих творів був із так званим буржуазним відтінком, тому й атрибутувати їх було дуже складно.

Стосовно автора погруддя були різні припущення, науковці зверталися й до фахівців з провідних російських музеїв, але безперечних доказів ніхто не надавав. А нещодавно, завдяки більш відкритій інформації, вдалося встановити скульптора твору з колекції музею, пише creativpodiya.com.

Так, серед численних предметів, які у різні часи вироблялися на чавунно-ливарному заводі в Каслі (Челябінської області), виявилась і наша «красуня», відлита наприкінці ХІХ ст. з мармурової моделі скульптура німецького походження Баха Романа Івановича (1819, Рига-1903, Петербург).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роман Іванович – випускник Російської Академії мистецтв, його вчителями були академіки П. П. Уткін та І. П. Віталі. Бах робив портрети історичних діячів, алегоричні та релігійні композиції, а працював директором і головним художником на бронзоливарній фабриці Р. Я. Кохуна і торгівельній фірми «Нікольса і Плінке» в С.-Петербурзі за спеціалізацією в галузі пластики малих форм і декоративно-ужиткового мистецтва.

У 1860 р. Бах Р. І. виконав дві вишукані парні жіночі образи-алегорії «Весна» і «Літо», остання зберігається в сумському музеї. Ці твори за стилістичними ознаками представляють академічне мистецтво, яке особливо цінувалося у культурно-художньому світі.

Пізніше, у 1879 р., Микола Романович повторив образ «Весни» з композиції батька. Взагалі, академічні митці часто зверталися до відтворення жіночої краси, яка асоціювалася з квіткою, тому й назви були відповідними. Серед скульптурних зразків французького мистецтва 2-ї пол. ХІХ ст. в музеї зберігається «Флора» Жана-Батиста Карпо.

Усі його значні роботи були збережені сином та передані до музею Академії Мистецтв.

На Каслинському чавунно-ливарному заводі, заснованому в 1747 р., виробляли більш дешевий сплав чавун, який складався із заліза та високого вмісту вуглю. Саме з цього сплаву робили кабінетну скульптуру, архітектурні деталі, речі з декоративно-ужиткового мистецтва (каміни, свічники, посуд, номерні знаки для будинків, чавунні вази, художні корпуси для годинників, рамки для фотографій, попільнички).

Крім творів провідних російських скульпторів, Каслі випускав речі за моделями відомих європейських скульпторів, а також за зразками Берлінського ливарного заводу.

Власну популярність отримала й кабінетна скульптура Мефістофеля (експонується в музеї) та Дон Кіхота з книгою (є в Охтирському краєзнавчому музеї) француза Жоржа Готьє (1811-1872). Звісно, що це виробництво цінується менше через малу пластичність і здатність до крихкості при навантаженні. У промисловості чавун використовують як сировину для отримання сталі.

Таким чином, ще один витвір мистецтва Сумського художнього музею ім. Никанора Онацького, а саме мармурове алегоричне погруддя «Літо» (1860) Р. І. Баха  отримало свого автора, справжню назву та дату створення.

Р. І. Бах Літо. 1860 в експозиції Сумського музею