Катерина Овсієнко: “Моя мама – Підполковник”
Сумчанка написала зворушливу історію про свою матір – підполковника карного розшуку для конкурсу “Мама року”.
Моя мама – Підполковник
Мати — це саме зворушливе з усього, що є на землі.
Матір — це значить: прощати і приносити себе в жертву.
Еріх Марія Ремарк. Притулок мрій
В Інтренеті можна знайти безліч історій та оповідань про маму, телевізор щодня сповіщає про купу новин щодо героїнь серед слабкої статі.А я хочу Вам, шановний читачу, розповісти про історію мого життя поряд з однією з найсильніших та наймудріших жінок серед моїх знайомих та знайомих моїх знайомих – мою Матір. Для занурення у розповідь та отримання більш яскравих емоцій, уявіть: буремні 90, гідної роботи нема, грошей нема, полиці в магазинах пусті, а у пари студентів фізико-математичного факультету педагогічного інституту є лише дитина – себто я, та дві стипендії на трьох (так-так… тоді всі так жили… розумію, знаю, але читайте далі).
Моя Мама – тендітна жіночка зараз, а тоді зовсім дівча, від безвиході та відсутності іншої («цивільної») роботи пішла працювати у міліцію. А я саме в той час почала свою «кар’єру» у науці – Мама на мені, 2-річному маляті, почала ставити «експерименти», навчаючи за всіма відомими їй методиками раннього розвитку дитини (таким чином, її навчання у педінституті не було марним). Крок за кроком зростала я, зірка за зіркою додавалися на погони мої Мами.
Я досить рано залишилася без бабусі, без обох дідусів, та звичайно, найбільшим горем стала смерть Батька. Мама не зламалася, вона була як тоненька гілочка на дереві, що гнеться під тягарем проблем, але залишається незламною.
Мамина робота у міліції – важка та зовсім не жіноча. Бувало так, що я навіть ночувала на стільцях у маминому кабінеті, поки вона займалася своїми невідкладними справами. Але я виросла поряд з сильними та мужніми людьми – маминими колегами, і дуже рано пізнала, що таке добро і зло, і як важливо бути впевненим у людях, які з тобою поруч. Моя Мама має добру звичку – бути завжди чесною та, мабуть через це, найчастіше лише один раз глянувши на людину вона може розповісти про деякі його/її огріхи. Я не можу сказати, що їй було легко працювати у цілковито чоловічому колективі, де сила була демонстрацією влади. Щодня демонструючи мужність, здатність до логічного мислення та вражаючу пам’ять Мама завоювувала авторитет та здіймалась вище на щаблях кар’єри . Що ж стосується мене, то вдома Мама були завжди Мамою: лагідною та красивою, прекрасно домогосподинею та справно готуючою борщ. Проте, вимушена зізнатись, лише декілька раз вона допомагала мені з навчанням (через брак часу). Вона не перетворилась на мужлана в спідниці, вона так і залишилась жінкою зі сталевим характером на роботі та найкращою Мамою дома.
Наша маленька сім’я не лише вистояла в сумних, інколи тяжких пригодах, а й змогла підтвердити непохитну істину існування на цій планеті: роби добро та відпускай. Хто знає, може завдяки цьому, а може неймовірному розуму, інтуїції та жіночій мудрості моя Мама – Підполковник Карного Розшуку, а я (сподіваюсь, що так воно і є) – її гордість. Здобувши декілька вищих освіт з дипломами про відзнаку, у тому числі за кордоном, маючи з десяток різноманітних подяк та сертифікатів про волонтерство, спорт та активну участь у житті міста – я є живим підтвердженням того, що моя Мама все робила правильно!!!
І я точно знаю, що своїх майбутніх дітей я буду виховувати так само, як колись виховувала мене моя Мама.
Хочу від щирого серця побажати всім українським Мамам, щоб вони могли пишатися своїми дітьми. Синів та дочок прошу піклуватись про батьків та робити все, ба навіть більше, для того, щоб на обличчях Мами та Батька не спадала посмішка. Любіть один одного та будьте щасливими – це найважливіше.