Очевидець атестації міліціонерів: «На тестах вони набирали максимум 20 балів з 60 можливих»

– Як ви опинилися в атестаційній комісії? З чого все почалося?
– В мене юридична освіта, була свою юридична компанія, в якійя пропрацював 4 роки. Але проблема в тому, що в юридичному бізнесі України є моменти, з якими я погоджуватися не можу. Бо на певному рівні розвитку, треба брати хабар і заносити його судді. Цього робити я не хотів, то пішов з компанії. Мене запросили керівником,в американське спільне підприємство, де я і працюю. Ну і коли почався Майдан, я, разом зі своїми товаришами з сумського «Автомайдана», брав активну участь. А потім громадська діяльність затягнула (посміхається, –ред.).
В атестаційну комісію я потрапив, бо мав чітке розуміння, що будь-які реформи в Україні мають починатися з реформи правоохоронної та судової систем, без цього нічого не вийде. Тому з самого початку цікавився питанням проходження атестація співробітників МВС, надавав інформацію для учасників конкурсу в Патрульну поліцію, мотивував, щоб побільше вартих людей стали патрульними, потім брав участь в комісії по відбору. Ну і от коли почалася атестація міліціонерів, там була процедура, що кожна громадська організація могла подавати кандидатів від себе. Ми від сумського «Автомайдану» подали здається 5 осіб і я брав участь в атестації першої ланки: перші заступники та заступники голови облуправління Нацполіції, начальники райвідділів. Інші наш хлопці і дівчата брали участь в атестації 2-3 ланки, це вже були слідчі, оперуповноважені і так далі, аж до водіїв.

– А от як проходила атестація першої ланки?
– Все відбувалося в центрі Києва, в будівлі, яка належить МВС. Наша комісія складалася з вісьмох осіб: трьох представників громадськості, Володимира Філенка та Михайла Апостола, двох радників голови МВС Арсена Авакова, представника Патрульної служби, слідчого Головного управління, який вже пройшов атестацію та жінки-кадровика. Участь в комісії не оплачувалася, дорога та харчування за своє, лише кавою пригощали, але її неможливо було пити. Спочатку нам дали первинний інструктаж, розповіли, що не можна розголошувати, там все таємно та секретно, потім ознайомили з принципами атестації, ще раз нагадали норми законодавства і оголосили хто в якій комісії буде. Були ще представники з Сум, я бачив у списках нардепа Олега Медуницю, але самого його так і не побачив. Через нашу комісію проходили атестацію 8 осіб –всі голови райвідділів.

– А як тобі здавалося, атестація проходила серйозно, не було відчуття, що це профанація якась?
– Ні, складалося враження, що все серйозно. У мене були сумніви щодо радників Авакова, але не можу сказати, що вони когось тягнули чи намагалися прикрити. Дуже доречним був слідчий з Головного управління, бо у нього було розуміння внутрішньої кухні, задавав специфічні питання. У представника Патрульної поліції всі кандидатури були «на вихід», жодна не мусила залишатися. Жінка-кадровик поводилася пасивно.Нажаль було мало інформації, хоч я запустив процес збору інформації по атестації ще в березні, намагався, щоб люди надавали якусь корисні відомості про людей, що ішли на атестацію, але відомостей таких було не багато.

– Було щось таке під час атестації, що вразило вас найбільше? 
– Так, вразив рівень знань всіх восьми керівників райвідділів. Вони до нас проходили три тести: перший – на рівень IQ, тобто інтелектуального розвитку, другий – спецтест на знання законодавства і третій – психологічний, на людські якості та щирість. Так от третій тест не пройшов жоден! Щоправда, нас попереджали що це тест орієнтовний і покладатися на нього треба «обережно». Але і в перших двох тестах начальники райвідділів набирали максимум 20 балів з 60-ти можливих!

– Тобто по п’ятибальній системі це було навіть не 2, а менше – 1,7! 
– В тому ж і справа! Уявіть, як з такими знаннями начальники райвідділів могли оцінювати законність дій своїх підлеглих, як звертаються зі скаргами громадяни, наприклад!

– І що ці начальники райвідділів казали, як пояснювали цей жахливий рівень знань?
– «Я вивчу!» – сказав один п’ятдесятирічний полковник, сидів такий з кругленькими очима. Ну це жах, звісно. Дуже вразило. Тобто, навіть, коли людина ішла на атестацію, знала, що буде оцінюватися, вона або не змогла, або не схотіла вивчити законодавство. Були особи, які не могли назвати специфічні злочини їх регіонів. От район на кордоні, питаю про специфічні злочини, відповіді немає. Доводилося підказувати про контрабанду. Тоді згадували, що так, дійсно, контрабанда. А скільки карних справ з контрабанду порушеноза рік? В кращому випадку одна.

– Тобто вони це і за злочин не вважали? 
– Ну, був один начальник райвідділу, який чесно зізнався, що порушувати карні справи заважають прокуратура та СБУ, і міліція з цим нічого не може зробити. Взагалі, з усіх, хто проходив нашу комісію, лише два сподобалися. Один, з Краснопільского району, набрав більше інших по тестах, професійно відповів на всі питання, видно було, що людина на своєму місці. І ще один був, який проходив службу в АТО, у нього були деякі проблеми зі спеціальними знаннями, але мався лютий намір щось зробити.
Цікаво, що перед самим початком співбесіди нам зачитували декларацію міліціонера, а також всю його особову справу, де було вказано, в якому відділі служив (окремо зауважували про групи ризиків: це служба по боротьбі з наркозлочинністю, по боротьбі з торгівлею людьми і внутрішньої безпеки. Вважається, що майже в 100% випадків там не може бути відповідно до законодавства).

– Ну і який результат роботи вашої комісії? 
– В результаті ви вирішили, що троє не відповідають займаній посаді і мають бути звільнені, двоє – понижені в посадах, не відповідають, двоє – мають бути підвищені, а один – відповідає.

– А от оці данні про якість керівного складу органів МВС, вони ж свідчать, що в самому міністерстві система відбору зовсім не працює? Так?
– Ну, дивіться, проблема в тому, люди просто не ідуть працювати до міліції. У всіх цих відділах, було 15-20% недобору по кадрах. Часто не ідуть навіть не через малу зарплату, а через те, що можуть відправити в АТО, наприклад.  Так і виходить, що до міліції, на жаль, ішли працювати не найкращі люди. Тобто, звичайно там є і професіонали, але щоб фахово вирости потрібен час. І другий момент, що міліцейський відбір кадрів, залишав не найкращий співробітників, а знайомих, родичів, тих, хто «заніс». Це комплексна проблема. І я, чесно кажучи, не розумію, чому атестацію не провели за тим же принципом, за яким набирали Патрульну поліцію. Щоб був відкритий конкурс, куди могли подаватися всі.

– Цього не було зроблено. Більше того, ті, хто не пройшов атестацію, тепер повертаються на посади завдяки судовим рішенням. 
– Так, на жаль, більшість з тих, хто були відсіяні атестацією, вже повернулися на посади по судових рішеннях. І тут ми повертаємося до бажання системи МВС оновлюватися. Все що відбувається тут, відбувається не завдяки бажанню керівництва, а тільки через постійні копняки США, ЄС чи громадськості. Адже, з самого початку законодавство було зроблено так, щоб можна було потім законно поновлюватися в суді!Ще раз кажу, що це той випадок, коли рішення судів іде перпендикулярно моралі, але суди цілком законно повертають відсіяних на посади. Виключно, через технічні діри в ухвалених нормах.

– Ця прогалина у законодавстві була випадкова чи свідома?
– Я вважаю, що це було свідомо закладено. На ці проблеми, активісти вказували ще в середині атестації, коли з’явилися перші судові рішення по атестації в Києві. І тоді атестація  призупинилася, ніби-то зробили зміни в процесі: збільшили кількість представників МВС і розділили атестацію на три етапи. Спочатку атестували керівника, потім його підлеглих, потім їх підлеглі. Також ввели ведення протоколу співбесіди, бо до цього не фіксувалися те, що говорили люди на атестації. Тобто зміни були, але, як завжди, часткові. Плюс, залишилася системна помилка, бо у Законі про Нацполіцію є вичерпні підстави для проведення атестації. І ніхто не написав, що перша атестація має проходити при переході до поліції. Раз так, то проводити атестацію при переході до поліції немає і суди, хоч ти набрав нуль балів, поновлять тебе на посаді. В результаті, атестація стала неефективна, бо досягла лише 5-10% того, що могла б.

– Були якісь випадки, коли ви сумнівалися, яке рішення приймати?
– Так, один випадок особливо поставив в складне становище. Я знав, що за людина, що в минулому до неї були серйозні претензії ще з часів революції 2004 року. Але проблема була в тому, що ця людина, нещодавно, під час служби в АТО, отримала орден Ярослава Мудрого, бо реально захопила в полон якихось важливих сепарів, яких потім обміняли на наших десантників. І от це була серйозна дилема: з одного боку бекграунд, з другого його фактично діяльність. Тому було дуже важко. Моя точка зору полягала в тому, що треба було направити цю людину на детектор брехні і все з’ясувати. Але більшість комісії мене не підтримали.

– А чи не намагалися атестовані якось впливати, наприклад, погрозами?
– Так, погрози були. Але я доросла людина, розумію, до чого це може призвести. Але тут два варіанти, або нічого не робиш, або робиш, але можуть бути наслідки. Тому я спокійно віднісся до тих погроз і робив те, що вважав за потрібне.

– Ви брали активну участь і у відборі до сумської Патрульної поліції. Чим мотивували себе?
– Я вірив, що до Патрульної поліції можуть прийти гідні люди. Я бачив певні результати по інших областях, спілкувався з людьми, які цим займалися, то вірив, що може бути результат. Саме тому заздалегідь почав залучати людей. Було дуже мало інформації, то я зареєстрував групу в фейсбуці і особисто залучив більше сотні людей. Розповідав їм, які вимоги, що потрібно здавати і так далі. Людям нічого про це не говорили.

– І що, от ви вірите, що можна створити ідеальну поліцію?
– Ні. Я завжди кажу, що не існує жодної правоохоронної система, де всі на 100% янголи. Завжди будуть люди, як перевищуватимуть повноваження, братимуть хабарі. Але тут головне, скільки таких. Якщо 90% і це системно,то це українська міліція, а якщо 10% і вони чужорідне тіло, то це поліцейська система розвинутої держави. Тому я дуже сильно підтримував хлопців і дівчат, які пішли до Патрульної поліції. Досі вважаю, що їх основна мета, окрім безпосередньої роботи, це і замінити з часом працівників міліції, бути кадровим резервом. Так, вони будуть відсіватися, будуть проблеми, може будуть люди, які схиблять, але більшість людей з Патрульній поліції, це люди з новим світосприйняттям і це реально так.
Інша справа, що мало набрати нових поліцейських, треба допомагати їм рости фахово. Їх не вчать тактиці чи стрільбі, не дають навичок контраварійногокермування, а патрульні поліцейські ж щодня проїжджають більше сотні кілометрів!
Патрульну поліцію робили, як вітрину. Прикро, що і в хорошому сенсі і в поганому, як прикриття всього того, що робить керівництво МВС. Дії керівництві не додають авторитету поліції. Хатія Деканоїдзене змогла зробити те, що планувала. Я вважаю, що їй треба йти, бо справи з нинішнім керівництвом МВС у неї не буде (на час інтерв’ю ще не було відомо про відставку керівника Нацполіції Хатії Деканоідзе, -ред.).
Ну і взагалі, в нашому суспільстві такий рівень негативу та ненависті, що дуже складно бути хорошим.

– Але здається, що Патрульну поліцію і досі підтримує більшість населення. 
– Так. Але, є одне але. От у Сумах затримали п’яного росіянина за кермом і дійсно, майже всі підтримали поліцейських. А от якби за кермом був нетверезий пенсіонер чи ветеран АТО? Чи була б підтримка такою одностайною? Сумніваюся. Хоч перед законом всі мають бути рівними.

– А як ви ставитеся до ініціативи керівництва МВС стосовно розширення повноважень поліцейських?
– Висновки, які зробили керівництв МВС після трагедії в Дніпрі (там злочинець вбив двох патрульних, після чого голова МВС Арсен Аваков заявив про необхідність розширення повноважень поліції, –ред.) помилкові. Адже, проблема не тому, що поліції не вистачає повноважень, а тому, що не вистачає підготовки, технічних засобів, довіри громадян. Я можу погодитися, що деякі відношення між поліцією та громадянином мають бути додатково врегульовані: наприклад, для себе не бачу жодної проблеми, щоб не виходити з авто без дозволу поліцейського, чи передати водійське посвідчення, а не пред’явити його. Але оцей принцип «підкоряйся, а потім оскаржуй», він же не для нашого світу. Він може бути лише в тому, випадку, якщо нормально працює судова система і поліцейський знатиме, що за свавілля буде покараний. А як працюють суди у нас? Вже зараз, щоб подати позов необхідно сплатити більш ніж 400 грн. Якщо зросте мінімальна зарплата, збільшиться і ця сума, то багато людей просто не зможуть оскаржити дії поліції, бо в них не буде необхідної суми!
Але я думаю, що з цими новаціями влада хитрує. Навмисно вкидаються якісь обурливі, неприпустимі речі, щоб суспільство обурилося. А потім можна буде відмовитися від найбільш одіозних змін і проштовхнути інші. То за цією ініціативою треба уважно слідкувати.

Джерело: sumy.today