Понтувати і плювати. Особливості сумської еліти

Давай їдь, дура!

Коли я почала працювати в Сумах – була трішки шокована. Здавалося, що тут усі усім вороги і кожен хоче стати вищим, наступивши на іншого, інколи навіть чемно посміхаючись при цьому. Або ж відверто бажаючи тебе принизити. Ви помічали, що в Сумах на світлофорі тобі починають сигналити за кілька секунд до жовтого кольору?

Аби встигнути самоствердитись.

Це типова поведінка не тільки на дорозі. Коли 10 років тому я приїжджала в Суми у вишиванці і говорила українською, на мене показували пальцями і підсміхувалися. Тепер показують на тих, хто говорить не українською. От будь що треба принизити когось, показавши себе. Типу ж, а я молодець, я вмію, я знаю…

Це не означає, що люди погані. Усі поганими бути не можуть. Це значить, що цьому є якась причина: місцева, ментальна, історична чи ситуативна. Можливо це генетично закладений захисний механізм чи просто багато озлоблених людей, які не знають як реалізуватися в умовах дефіциту можливостей. Не знаю.

Я і досі не можу зрозуміти у чому феномен сумських понтів і ворожнечі. На всіх рівнях.  Але хочу розібратися, бо така атмосфера є неприємною, загрозливою і дає проекцію на всі сфери життя. Можливо, якісь правила склалися так давно, що вже й ніхто не помічає, що вони дивні, часом смішні і точно грають не на нашу користь.

Отож, давайте проаналізуємо чому ж сумська тусовка любить понти і плювати один на одного?

Риба  – з голови.  Влада

У нову владу прийшло багато свіжих, незаангажованих людей!

Де вони поділися?

Останній приклад. 6 вересня у  Києві оприлюднили рейтинг легкості ведення бізнесу в обласних центрах. Відповідно до даних “Regional Doing Business” місто Суми – найкомфортніше місто для бізнесу.

Як ви думаєте, як відреагували наші?

В Сумській обласній адміністрації почали доводити, що то не місто, а вони – область усіляко сприяють бізнесу, і то їх заслуга. Аргументи, що місто – це обласний центр і рейтинг міст люди робили і не знали, що в Сумах мер не “свій”, а ОДА ображатиметься і всі ж разом… Ок. Перевіряємо ще раз. Телефонуємо авторам дослідження. Питаємо. Чуємо: “Так, ми вже в курсі, що ваші там лаври поділити не можуть. Але соррі, рейтинг міст, ми не можемо змінити умови…”

Сміх. Гудки. Сором…

Люди, нас не обходять ваші політичні війни! На державних посадах, за рахунок платників податків просто виконуйте свої функції, а в конкурсах, де медальки дають – беріть участь у вільний від роботи час!

Більшість рішень приймаються тихо. Наприклад, Перспективний план формування громад Сумського району не можуть прийняти обласні депутати вже вдруге. Причина – багато невдоволених. Люди просто не розуміють що відбувається. Жодного публічного обговорення, жоден раз влада не спробувала публічно аргументувати свої дії. Вибачте, але через коліно вже не вийде.

Вийдіть і розкажіть чому для Віри і для Іри можна малі громади, а для простих людей ні? Чому ви кинули перші громади, які божились підтримувати, і ще багато чому…? Адже багато хто з вас на майдані стояв саме за прозору, відкриту і чесну владу! Якої ми справедливо чекаємо і від вас теперішніх!

Це тільки кілька ситуацій. Загальна картина така:

влада на Сумщині:

• далека від людей (відокремлена надуманою “елітністю”)
• демонструє відстороненість, байдужість, агресивну конкуренцію, показову роботу
• не пропагує єдність, не користується довірою серед людей через відверті кумівські чи договірні призначення та кулуарні рішення
• до вирішення загальних питань не залучає лідерів думок та громадських стейкхолдерів, влада здійснюється кулуарно, непрозоро (люди нічого не знають, бо запрошуються тільки куплені ЗМІ, які не висвітлюють ситуацію об’єктивно)

Немає тонусу, бо немає противаги? Для чого старатися, якщо й так покажуть в новинах, що я працюю, навіть якщо я в носі колупаюся?

Отже, виходить, що влада не виконує свою функцію, бо немає стимулу – конструктивної опозиції, яку мають тримати ЗМІ.

 

Засоби масової деградації

У Сумах не звикли до критичної журналістики. Канали або свої, або куплені. Про владу – або гарно, або ніяк. Скажеш – заплюють

У нас дуже багато ЗМІ, чи не найбільше з регіонів. Є багато талановитих професійних  людей в медійному секторі. А почитати, подивитися майже нічого. Вмикаєш місцеві новини і… студія аля 80-ті, монотонно-стандартна начитка і суцільні звіти і дифірамби владі в паркетно-нафталіновому стилі: “Муніципальна влада тримає на контролі”, “Регіональна влада проінспектувала, відвідала, прийшла на роботу”, “В поточному році дефіцит бюджету перевищив позначку…” все…

Мертва балаканина і студійна награність, далека від життя людей.

Бояться чи не хочуть критично мислити і працювати? У Сумах не звикли до критичної журналістики, адже канали або свої, або куплені. Про владу – або гарно, або ніяк. Скажеш – заплюють. Для чого зайвий клопіт, якщо і так тепленько. Типу ж і новини робиш, і гроші заробляєш, і дядя по голівці гладить.

Утім, є окремі журналістські проекти, які заслуговують на увагу і повагу. Такі наприклад, які робить Олена Адаменко з командою. І дуже хотілося б, щоб вони вижили, бо справді якісні і виконують свою функцію – впливають на свідомість аудиторії, змушують думати критично. Є окремі гарні програми навіть на приватних каналах. О от з новинами зовсім біда! Їх фактично немає!

І факт, що купа наших з вами бюджетних грошей ідуть на імпотентну “журналістику” олігархічний каналів гарантує те, що ще кілька років точно моя бабуся і її подружки будуть певні, що такими як є зараз і мають бути новини, і понесуть свою електоральну “свідомість” сформовану псевдоновинами на вибори, і оберуть мені чергову псевдовладу, про яку нам продовжать співати куплені канали.

Коло замкнулося. Дурні, бо бідні – бідні, бо дурні!

Як розірвати?

Остання революція дала нам величезну кількість людей, які справді переживають за свою країну і готові віддаватися їй сповна. Їх називають волонтерами і активістами. То можливо вони мають розірвати замкнено-зручне коло і прикрити годівничку?

Активісти

Активісти у Сумах як спецпідрозділи. Усі чиїсь: оце Медуниці, а це – партійці під прикриттям, а це – ще якийсь “авторитет” свій актив організував… Громадський сектор, м’яко кажучи, дещо заангажований. І це трішки нівелює саму суть громадської активності і робить активістів місцями активними, а місцями пасивними, і ці місця визначає старший друг.

А ще вражає конкуренція благодійності! На кшталт: “Я більший активіст! Ні, це я більший активіст, а ти вапщє дебіл…”

Волонтери і активісти в Сумах так хочуть показати свою благодійність, що часом готові глотки поперекусувати іншим.

Випадок із роботи редакції. Телефонуємо волонтерці, яка написала слізний лонгрід про нужденну нещасну жінку з дитиною, завляємо про готовність допомогти, підняти проблему на всеукраїнський рівень, перевіряємо інформацію і просимо контакти. Відповідь не потребує коментарів: “Не треба! Це ми їй допомагаємо!”

Можете мене закидати помідорами, але волонтерство і громадську активність я уявляю інакше. І разом, насправді, ми можемо зробити набагато більше.

Ну і апогей – політична “еліта”

Її просто немає.

На минулому тижні мене запросили на захід “Жінки – лідери змін в місцевих громадах”. Там ми говорили про порушення прав жінок, приниження і сексизм.

Згадали навіть екс-мера Мінаєва, який посилав активістку варити борщ. І знаєте хто був у наших рядах?

Представниця штабу “головної” політичної сили, яка посилала підлеглу “рожать дєтєй” і “засунуть свойо мнєніє в ж…”. Політикиня гордо заявила всім, що вона  – радниця голови Сумської обласної ради і буде займатися знедоленими жінками. Тут навіть моя різновекторна логіка зайшла в глухий кут.

І окутав мене сум. За лицемірство, за голову облради і за знедолених жінок…

Гештальт закритий.

І це ж ми говоримо про еліту: чиновники, політики, журналісти, активісти! Що говорити про тих, кого вони мають за собою вести?

Я колекціоную справжніх людей. І в Сумах, попри ареал ворожнечі, який сподіваюся скоро зникне, я знайшла не один самородок.

Справжніх, принципових, стійких, справедливих і незалежних духом людей, які нівелюють гіпотезу, народжену паном Такулом, що “Суми – місто бидла”.

Суми – місто справжніх людей, які переможуть бидло! І бидло – це ж не те, що артикулює правду, навіть якщо вона незручна, а те, що її замовчує, аби бути зручним!

Мийте руки і любіть нашу країну!

Анна Валевська, spec-kor.com.ua