Письменник Кебуладзе про сумські маршрутки, “Євробазар” і українську мову в туалеті
Український автор Вахтанг Кебуладзе, який нещодавно презентував у Сумах свою книгу «Чарунки долі», поділився враженнями від «столиці» Сумщини у блозі “Тижня”:
«Суми справляють дивне враження. Наче місто з центральної чи західної України перекинули на крайній схід нашої держави. Все місто ніби заснуло у постсовєтському сні з елементами європейської цивілізації. Але все вкрай перемішано. Поруч зі старою спорудою із назвою «Ринок» новітній комерційний центр, що зветься «Євробазар». Маршрутки, головний міський транспорт, швидко розвозять містян і гостей міста по звичайному провінційному одноманіттю. У центрі міста дві пішохідних вулиці, вкритих пліткою. Невеличкі огрядні цегляні будиночки, що їх споруджено ще наприкінці позаминулого сторіччя. Таке враження, що ти потрапив у центральну Європу. Готель, в якому ми зупинилися, міг би бути розташований у будь-якому європейському місті. Втім і присутність східного сусіда помітна.
Хоча на нашій вулиці розташований український храм, на іншій центральній вулиці – російська церква. Навпроти російської церкви – книгаря «Є», де мала бути наша презентація. Російська церква оздоблено колонками, з яких весь час чути службу. Тож презентація наших українських книжок відбувалася під російський православний спів. Сама презентація пройшла напрочуд весело. Нагодилися якісь цікаві люди, що весь час кепкували з нас. Та на подив ті кпини були не лише дурнуваті, а й водночас креативні.
Після презентації ми вечеряли в кнайпі «Чехов». Чехов приїздив і жив у Сумах влітку 1888-1889 років, тож і кнайпу назвали на його ім’я. Годували там смачно, й сиділа там переважно молодь. Атмосфера була чудова, тож ми затрималися. Коли Андрій відійшов до вбиральні і спитався, за ким він буде, хлопець, що стояв останнім у черзі, дуже чемно, але здивовано запитав його українською, чи завжди Андрій спілкується українською. Для цього молодика українська мова була мовою університетів і телебачення. Для нього дивно було спілкуватися нею вночі біля вбиральні у кнайпі, адже мовою його щоденного спілкування була російська, хоча українською він володів вільно, як і всі, з ким ми спілкувалися в Сумах.
Остання замальовка із Сум. Таксист, який зранку віз нас на вокзал, на запитання: «Як тут у Вас?» відповів російською: «Как?! Рядом криминальные земли». До Росії від Сум – 35 кілометрів».
Джерело: http://tyzhden.ua