Вулицями міста: Бельгійська раніше була Німецькою
Вулиця Бельгійська (у районі Нове місто) з’явилася орієнтовно у 60-70-х роках ХІХ ст.
До 1914 року вулиця носила назву Німецька. Отримала її через іноземних інженерів та інших технічних спеціалістів, що приїздили в Суми спочатку на запрошення Павла Харитоненка – власника Павловського рафінадного заводу, а потім – і інших сумських промисловців, які теж запрошували іноземних спеціалістів. Тож вони компактно селилися саме тут. Іноземних спеціалістів також запрошували власники Бельгійського заводу (пізніше – завод ім. Фрунзе).
Звісно, у районі селилися не тільки німці, а й представники інших національностей, тому назва мала більш узагальнюючий характер.
Як і зараз, вулиця розпочиналася від вулиці Новомістенської і закінчувалася біля вигону і старого кладовища (зараз виходить до вул. Леваневського). Існував і провулок Німецький, який теж виходив до вулиці Новомістенської.
Район Нового Міста був забудований переважно українськими хатами-мазанками, на Німецькій же будувалися цегляні будинки, переважно одноповерхові.
У 1893 році у Сумах в кінці вулиці Німецької підприємцем Карутою був заснований ливарний завод «Вулкан». На ньому виготовляли чавунні і мідні вироби.
До наших днів збереглися: ланцюгова огорожа біля пам’ятника І. Г. Харитоненку, фігури апостолів біля підвалин дзвіничного купола і по кутах балюстради барабану Спасо-Преображенського собору.
Після банкрутства заводу «Вулкан» у 1905 році його обладнання викупив сумський промисловець Іван Погуляйченко. Біля підприємства розташувалися контора і будинок власника заводу, які були оточені фруктовим садом.
Влітку 1914 р. почалася І Світова війна, у якій супротивником Російської імперії була Німецька імперія. Тому в Росії почали викорінювати «німецькі» назви, навіть столицю Санкт-Петербург перейменували на Петроград.
І у Сумах колишня вулиця Німецька стала Бельгійською, аналогічно змінили назву провулку.
У черговий раз вулиця і провулок змінили ім’я орієнтовно у 30-ті роки ХХ ст., отримавши назву газети “Правда” – головного пропагандистського друкованого органу СРСР.
Втім, крім назви на вулиці нічого не змінювалося, хіба що над деякими одноповерховими будинками звели другі поверхи. Звісно, іноземні спеціалісти тут давно не жили, вулиця стала переважно «робочою», бо поряд були рафінадний завод, завод ім. Фрунзе та новозбудований насосний завод.
Переміни у житті вулиці почалися на початку 1970-х років, коли було вперше знесено частину будинків і збудовано перший п’ятиповерховий будинок № 19.
Тоді ж від перехрестя із проспектом Карла Маркса до перехрестя із вул. Дзержинського було збудовано «другу» частину вул. Леваневського. Тож вулиця газети Правда стала виходити на неї.
Також у 70-ті роки у провулку газети “Правда” з’явився храм евангельских християн-баптистів, який до того функціонував у житловому будинку.
У 1979 р. починається масовий знос парної частини сторони вулиці, будуються дві панельні п’ятиповерхівки.
У 80-ті роки на вулиці з’являється перша дев’ятиповерхівка під №9. Врешті усі старі будинки на вулиці були знесені і вона перетворилася на типову вулицю “нових мікрорайонів СРСР”, забудовану стандартними будинками типових проектів.
Під час процесу декомунізації у 2016 році вулиці повернули історичну назву Бельгійська, хоча логічним було би повернення назви Німецька. Колишній провулок газети “Правда” отримав назву ім. Іоанна Хрестителя.
У 2000 роках євангельські християни-баптисти (церква «Дім Євангелія») побудували тут свій храм – єдину унікальну архітектурну споруду у провулку і прилеглій до нього вулиці Бельгійській.