“Индика” там нема! Остаточна редакція нового Українського правопису: основні новації
Від сьогодні, 3 червня, офіційно почала діяти нова редакція Українського правопису. Але це не означає, що треба писати лише по-новому.
Аби ми звикли до інновацій, триватиме перехідний період. Скільки саме —поки що невідомо.
Інститут мовознавства імені Олександра Потебні Національної академії наук України опублікував повний текст нової редакції Українського правопису.
Редакція УП.Життя прочитала правопис і не побачила там великих змін.
Як нам пояснив співголова мовної комісії, яка працювала над правописом, Богдан Ажнюк, це нова редакція правопису, а не новий правопис. Новий правопис мав би мати “критично велику кількість і критично велику якість змін”:
“Змін небагато. Правопис має бути стабілізатором, а не збуджувачем, терапією, а не шоковою терапією. Мовна практика в нас дуже строката, хаотична навіть. Неоднаково використовують ґ в запозиченнях, в різних виданнях пишуть кафедра чи катедра. Якось це треба стабілізувати. Домовитися, щоб його всі виконували і використовували”.
Інститут опублікував короткий конспект. За ним, зміни можна умовно поділити на дві великі групи: зміни у написанні слів (без варіантів) і варіантні доповнення до чинної норми.
 |
БЕЗ ВАРІАНТІВ
проєкт, проєкція (так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем -ject-)
плеєр (play+er), конвеєр (convey+er), феєрверк, Соєр, Хаям, Феєрбах,
“Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я:
бу́ єр, конве́єр, пле́єр, фла́єр, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс, феєрве́рк, ін’є́кція, проє́кт, проє́кція, суб’є́кт, траєкторія, фоє́, є́ті, Го́я, Саво́я, Феєрба́х, Ма́єр, Кає́нна, Іса́я, Йога́нн, Рамбує́, Со́єр, Хая́м, Хеєрда́л, Юно́на, Їтс”.
 |
Дікенс, Те́керей, Бе́кі (без подвоєння приголосних -кк-)
“Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к:
Ді́кенс, Ді́кінсон, Дже́ксон, Те́керей, Бе́кі, Бу́ кінгем, 2 Бі́смарк, Брю́кнер, Бро́кес, Лама́рк, Што́кманн, Стокго́льм, Ру́ дбек, Ше́рлок”.
НАПИСАННЯ РАЗОМ
мінісукня, віцепрезидент, ексміністр, вебсайт
“Разом пишемо: слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь:
архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-:
архіскладнúй, гіпермáркет, екстраклáс, макроеконóміка, мікрохвúлі, мультимільйонéр, преміумкла́с, супермáркет, топмéнеджер, топмодéль, ультрамóдний, флешінтерв’ю.
…слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-:
антивíрус, контрудáр, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр, експрезидéнт, лейбгвардíєць, лейбме́дик, оберма́йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапіта́н, унтерофіце́р, але за традицією контрадмірáл”.
пів хвилини, пів яблука, пів Києва (пишемо нарізно без дефіса), але одним словом як цілісне поняття півострів, півзахисник, півмісяць
“Невідмінюваний числівник пів зі значенням “половина” з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо:
пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни.
 |
Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півострів”.
З дефісом пишемо:
… другий іменник складного слова відмінюємо, якщо перший:
а) визначає певну прикмету чи особливість предмета, особи, явища, названих другим: бíзнес-план, бі́знес-проє́кт, блок-систéма, буй-ту́р, ди́зель-мото́р, до́пінг-контрóль, дур-зíлля, жар-пти́ця, інтерне́т-видáння, інтерне́т-пóслуга, ко́зир-ді́вка, компа́кт-диск, кре́кінг-проце́с, піа́р-áкція, піа́р-кампáнія, розрúв-трава́, фан-клýб, фі́тнес-клуб, чар-зі́лля.
Дефіс не ставимо:
1) якщо означальний іменник ужито перед означуваним: не́нька Украї́на:
2) якщо означальний іменник є видовою назвою щодо першого іменника — родової назви: горá Сапýн, держа́ва Украї́на, трава́ звіробі́й.
РОСІЙСЬКІ ПРІЗВИЩА
рос. Донской → Донський, рос. Трубецкой → Трубецький
виняток Лев Толстой
“Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так.
Закінчення -ой передаємо через -ий: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйо́в-Сєдúй, Боси́й, Трубецькúй, але Толстóй.
ЗМІНИ В ОКРЕМИХ СЛОВАХ
священник (як письменник)
“Подвоєння приголосних як наслідок їх збігу.
- Подвоєння букв на позначення приголосних маємо, якщо збігаються однакові приголосні:
в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н-(ий) -н-(ій), -ник, -ниц-(я):
день — де́нний, зако́н — зако́нний, кінь — кі́нний, осінь — осі́нній, туман – туманний;
башта́нник, годи́нник, письме́нник, свяще́нник; віко́нниця, Ві́нниця;
дві букви н зберігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із двома н:
зако́нний — зако́нність — зако́нно, тума́нний — тума́нність — туманно”.
Святвечір
“Разом пишемо:
а) складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них:
адмінресýрс,Міносві́ти, профспі́лка, Святвéчір”.
ВЕЛИКА БУКВА
Назви товарних знаків, марок виробів
Автомобілі марки “Жигулі” вироблялися з 1970 по 2014 рік.
З малої букви, якщо вживається як загальна назва, наприклад:
Він приїхав на старих обшарпаних “жигулях” (… на новому блискучому “фольксвагені”).
З великої букви пишемо перше слово назв церков:
Украї́нська правосла́вна церква, Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква, Українська лютера́нська це́рква, Ри́мсько-католи́цька це́рква, Вірме́нська апо́стольська
це́рква.
В офіційних складених назвах органів влади, установ і організацій, товариств і об’єднань з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви), що входить до складу назви:
Міністе́рство осві́ти і нау́ки Украї́ни, Ра́да націона́льної безпе́ки та оборо́ни Украї́ни, Управлі́ння осві́ти Шевче́нківської в мі́сті Киє́ві держа́вної адміністра́ції, Прокурату́ра мі́ста Ки́єва, Апеляці́йний суд Закарпа́тської о́бласті, Націона́льний банк Украї́ни, Організа́ція економі́чного співробі́тництва і ро́звитку, Міжнаро́дний валю́тний фонд,
У назвах найвищих органів влади і державних установ України Верхо́вна Ра́да Украї́ни, Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни, Конституці́йний Суд Украї́ни, Верхо́вний Суд Украї́ни з великої букви пишемо всі слова.
Назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (тві́тер, ґуґл);
назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа “Фейсбу́к”, енциклопе́дія “Вікіпе́дія”);
назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої букви та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса).
ВАРІАНТИ
допускається правописна варіантність
СЛОВА ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
Вергілій і Верґілій, Гео́рг і Ґео́рґ, Гулліве́р і Ґулліве́р
“У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами:
- шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р)
- шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. ін.).”.
аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат (пор. лавр), аудиторія і авдиторія
“У словах, що походять з давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав:
автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, Маврита́нія, Павло́.
 |
У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти:
аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна.”.
кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт, Борисфен і Бористен
“Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т:
антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р.
У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок:
ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.”.
 |
УКРАЇНСЬКІ Й ДАВНО ЗАСВОЄНІ СЛОВА
і́рій і и́рій, і́род і и́род
На початку слова звичайно пишемо і ….
Деякі слова мають варіанти з голосним и: і́рій і и́рій, і́род і и́род (‘дуже жорстока людина’).
И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова и́кати (‘вимовляти и замість і’) та похідного від нього іменника и́кання.
 |
И на початку слова
вживаємо в деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах:
ийбе́н, ир, Ич-оба́, Кім Чен Ин
ВАРІАНТНІ ФОРМИ РОДОВОГО ВІДМІНКА
ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́сі й Білору́си
“Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́ сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́ си́ , Білору́ си”.
Ще кілька новацій:
Тільки і вживаємо:
1) якщо зіставляємо поняття: Дні і ночі; Батьки і діти; Правда і кривда; Просте і складне речення;
Варіанти із, зі (зо) вживаємо перед буквами, що передають важкі для вимови збіги приголосних, та для досягнення милозвучності.
ФЕМІНІТИВИ
Закріплені в новому Українському правописі і фемінітиви.
-К-, -ИЦ-(Я), -ИН-(Я), -ЕСА.
За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі.
Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ:
а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка та ін.
Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця та -ень: учени́ця.
Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ень: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня, на приголосний: майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня.
Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.
У повній редакції пояснюється, що “його творці орієнтувалися, по-перше, на специфіку історичної й діалектної основи української мови, на її характерні ознаки порівняно з іншими слов’янськими мовами, і, по-друге, на мовну практику визначних українських письменників і перекладачів”.
УП також попросило співголову мовної комісії Богдана Ажнюка прокоментувати поширені коментарі щодо нового правопису. Мовляв, він зроблений “під галичан”:
“Якщо згадаємо харківський правопис, його також звинувачували у тому, що його підлаштували під Галичину, а галичан мало не побили після повернення з Харкова, що “не відстояли”.
Якщо подивимось, що є в цьому правописі з мовної практики Галичини, то це слова на зразок катедра, Атени, це було і на Закарпатті, і на Буковині”.
Те ж стосується слів на кшталт “лауреат і лавреат”.
“Полегшує справу те, що і той і той варіант не є помилковими. Той, що звик до “лауреат”, не напише безграмотно, і той, хто знає, що лавреат походить від нагородження лавровим вінком, теж не помилиться”.
Ажнюк рекомендує тим, кому цікавий вплив Галичини на розвиток української мови, почитати монографію відомого мовознавця Юрія Шевельова “Внесок Галичини у розвиток української мови”.
life.pravda.com.ua