Мер Охтирки прокоментував конфлікт буровиків із “Укрнафтою”

Охтирські буровики протестують проти закриття свого підприємства, а містяни їх у цьому підритмують.
Адже в УБР працює більше 300 чоловік, які забезпечують свої родини достатком, платять податки у місцевий бюджет, та навіть за те, що утримують в зразковому порядку адмінприміщення і прилеглу територію на єдиному в`їзді в місто, що відрізняє його від села.

Але перша розвідувальна ланка великого нафтогазовидобувного ланцюга виявилася найслабшою: вкладені в неї гроші повертаються не швидко, обладнання зносилося, капіталізація виробництва вимагає позбуватися зайвого баласту у вигляді адмінперсоналу та соцсфери, а нафту і газ можна качати з діючих свердловин. Великий бізнес увійшов у конфліктну ситуацію з владою як столичною, так і місцевою. Ми тут потерпаємо від екологічно шкідливих наслідків діяльності нафтовиків, вони розбивають наші дороги, забруднюють землю, забирають здоров`я у людей і при цьому чхати хотіли хоч на якусь компенсацію.

Область уже забула, коли отримувала по 20 мільйонів нафтових грошей щороку, а на той час це були солідні кошти. В Охтирці закрили (спалили) екзотаріум, на стадіон не пускають, басейн працює не стабільно, дороги ремонтувати не допомагають, соціальну сферу занедбали, від дитсадка відмовились та навіть підприємство взагалі стало настільки закритим, а працівники настільки зашуганими, що бояться щось пошепки сказати. Тому обласна рада, яка погоджує надання спеціальних дозволів на користування надрами, визначення процедури продовження строку дії, переоформлення, зупинення дії чи анулювання дозволу на надання надр у користування, за погодженням з облдержадміністрацією скористалася своїм правом і «стала в позу» – як ви до нас, так і ми до вас. В результаті відмовила у продовженні дії спеціального дозволу на користування надрами на Прокопенківському родовищі на Сумщині. А ще ж у цьому році закінчуються строки дії спецдозволів на Рибальському, Артюхівському, Липово-Долинському, Анастасіївському, Південно-Панасівському, Коржівському родовищах, і не виключено, що область знову не захоче потурати нафтовому бізнесу без преференцій для себе.

Заручниками цього стали люди, багато з яких працюють на підприємствах нафтогазо-видобувної промисловості Охтирщини вже у третьому поколінні. Це вони вже просять обласну раду посприяти продовженню строку дії спецдозволів на користування надрами на місцевих родовищах. І прийшли цілою делегацією на сесію міської ради, протягом години під час своєї обідньої перерви ходили туди-сюди по пішохідному переходу навпроти приміщення мерії, перекривши проїзд автотранспорту, щоб депутати підписали відповідне звернення до обласних колег.

Міський голова Ігор Алєксєєв без оптимізму підтримав звернення, оскільки все це швидше нагадує безглузде потрясіння повітря, ніж бажання зберегти підприємства, які стали непотрібними власникам акцій. Дозволи вони все одно отримають, може, підуть на якісь поступки, але утримувати далі більшу кількість інженерно-технічних працівників, ніж самих бурильників, робітників капітального ремонту свердловин, операторів установок та інших спеціалістів робітничих професій, не мають наміру. Про це керівництво ПАТ «Укрнафта» в особі віце-президента, заступника голови компанії Геннадія Радченка заявило міському голові.

Ось що розповів Ігор Алєксєєв:

– На минулому тижні я мав зустріч із Геннадієм Радченком та керівником НГВУ «Охтирканафтогаз» Сергієм Наслєдніковим і, на жаль, похвалитися мені нічим. Дійсно, прийняте рішення про оптимізацію виробництва з ліквідацією і УБР, і НГВУ з подальшим переведенням управління в Полтаву разом з централізованою сплатою усіх податків. Пояснюють таке рішення виробничою необхідністю. Я зрозумів це так: з 27 бурових станків, які є в трьох УБР компанії, в робочому стані перебувають тільки 5. Інші або підлягають дороговартісному капітальному ремонту, або списанню. Один станок бурить одну свердловину від року до півтора. Тому вигідніше закупити кілька нових сучасних станків, які будуть бурити по чотири свердловини на рік, що й збирається зробити керівництво «Укрнафти». Зрозуміло, що й обслуговуючого персоналу потрібна буде менша кількість, але тим, хто залишиться, обіцяють зарплату на рівні 11 тис.грн.

Друга проблема компанії – неспроможність продати нафту. В Україну зі своєю аналогічною продукцією зайшов Азербайджан і для єдиного нафтопереробного заводу в Україні буквально закрив ринок збуту.

Нафта ПАТ «Укрнафти» згідно із законодавством продається з аукціону, але її ніхто не купує. Відповідно, немає і прибутків. Тому керівництво компанії пропонує Охтирці прийняти на свій баланс всю соціальну інфраструктуру – готельно-спортивний комплекс разом з футбольним клубом, гуртожиток, магазини тощо. Причому, перший рік вони погоджуються фінансувати на 100%, другий – на 90%, а там як домовимось. Але для нашого міста без податків нафтогазовидобувного комплексу буде дуже складно вижити, тим більше, фінансувати додатково ще й об’єкти, передані нафтовиками. Тому я взяв на себе відповідальність запропонувати певні умови цього ґешефту: заключити соціальну угоду між ПАТ «Укрнафта» і Охтирською міськрадою із гарантією працевлаштування вивільнених співробітників на місці, збереження тут структурної одиниці і безумовна сплата податку на доходи фізичних осіб в Охтирці, ремонт об’їзної дороги і забезпечення вільного доступу до спортивних об’єктів.

Для цього мені треба стати своєрідним посередником між головою облдержадміністрації та головою облради і керівником ПАТ «Укрнафта», яким необхідно знайти перш за все між собою спільну мову. Все, що залежить від Охтирки, ми готові зробити, йти на компроміс і шукати вихід. Але не ми даємо спецдозволи.

Джерело: http://roxolana.com.ua/

Поділитися в соціальних мережах