“Нас згадують лише на річницю”: історія ліквідатора з Сум, який місяць провів у зоні ЧАЕС

26 квітня 1986 року сталася Чорнобильська катастрофа, яка є однією з найбільших техногенних катастроф в історії. За інформацією речниці Сумської міськради Ольги Семенистої, у Сумській громаді нині мешкає 2317 людей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. 1289 — ліквідатори аварії. У День пам’яті Суспільне поспілкувалося з ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС Віктором Сидоренком, який місяць провів у зоні ЧАЕС.

У 1986 році Віктору Сидоренку був 21 рік. Тоді він повернувся з армії та поїхав ліквідовувати наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. З дня аварії минуло 38 років, але той день, говорить, пам’ятає до дрібниць.

“Викликали 22 червня, о 2 годині ночі. Був тоді в Конотопі і призивали з Конотопу. Їхав до Сум, а хлопці жартували: війна о 4 ранку почалась, а нас забрали о 2 ночі. Ми не знали тоді, що таке радіація, так, в загальних рисах, що воно, як воно, ніхто не знав. Жартували постійно їдучи. Приїхали в Суми, посадили нас на транспортник і повезли до Білої Церкви. Там переодягли і відправили до Чорнобиля”.

Пунктом призначення була Чорнобильська зона. “Спочатку працювали в Чорнобилі, розгружали баржі, а потім перевели нас на станцію сховища ядерного палива на самому реакторі. Було цікаво, звісно, але з іншого боку – жахливо”, – пригадав Віктор.

З амуніції — форма, просочена оцтом, респіратор та марлева пов’язка, розповів ліквідатор: “У нас була звичайна форма. Працювали по 20 секунд, 30,по 50. Хвилину – найбільше. Це вважалось з уходом і приходом на станцію. Визначали радіацію – писали одне, а насправді ніхто не казав, скільки. Як нам говорили – менше знаєш, краще спиш. У нас були накопичувачі на початку – таблетками їх називали, я їх залишив на добу на станції, приїхав перевірити, а вони показали нуль”.

Віктор згадує – тоді не думав про наслідки для здоров’я. Покинув зону через місяць, коли набрав максимально допустиму кількість рентген.

“У мене повна доза опромінення 23 рентгени. Я місяць там відбув. Приїхав з Чорнобиля і поїхав на північ, в заполяр’є. З 86 до 92 року я був там. Працював на флоті, подивився світу. Може це і врятувало мене, що зараз, більш-менш тримаюсь. Просто там п’ятиразове харчування було, свіже повітря”.

Наразі Віктор у постійних судових процесах. Вирішує питання пільг та “чорнобильської” пенсії. “Ми живемо у правовій державі, але правова держава у нас тільки на папері. Все доводимо у судах. Все. Дають нам підйомні, те ж саме ми доводимо у судах. По закону нам належить одна сума, а нам виплачують зовсім іншу. Згадують нас лише 14 грудня і 26 квітня на річницю, а решта часу, як нас немає”, – вважає чоловік.

Віктору Сидоренку 58 років. Чоловік вважає, що нічого героїчного не зробив. Шкодує лише, що через опромінення, багато його друзів-ліквідаторів нині померли.

suspilne.media

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ