“Сам тут, а душа там”. Історія родини, яка виїхала із села Студенок на кордоні Сумщини
Родина Дмитренків виїхала із села Студенок Шосткинського району у 2023 році. Нині облаштувалася в Конотопському районі. Родині повертатися нікуди, їхнє село на російському кордоні розбите. Свою історію вони розповіли Суспільному.
Собака Герда евакуювалася разом з родиною Дмитренків із села Студенок, що розташоване на російському кордоні Шосткинського району. За словами переселенця Сергія Дмитренка, її господарі виїхали, а його кинули.
“Вона ходила по селу, дружина працювала в магазині, так, кусочок хлібця дасть їй. Потім до себе додому забрали, і як виїжджали — сіла і дивиться. Кажу: “Заберімо її”. Ну, в машину сіла і приїхала з нами як пасажирка”, — розповів Сергій Дмитренко.
Родина Сергія виїхала зі Студенка у 2023 році.
“У нас там, де ми жили поруч, сусіди, будинок згорів. І вже і вирішили виїжджати. Йшли з дружиною з роботи, попали під обстріл. І вирішили, що треба виїхати, не можна було вже терпіти. У сусідів будинок згорів”, — розповів Сергій.
Поїхали до сватів у Чернечу Слободу Конотопського району, їх поселили в родинному будинку. Тут є газ і дров’яне опалення, проведена вода.
Майже одразу знайшли роботу, молодша донька пішла у місцеву школу. Кілька разів ще їздили у Студенок за своїми речами, розповідає пан Сергій.
“Там таких сильних обстрілів поки ще так, не було, ще не так дрони літали. От як зараз літо, це вже пішли дрони. Страшно вже туди їхати. Востаннє я був 9 серпня. Тоді ж я попав під обстріл”, — сказав Сергій Дмитренко.
Батьки пана Сергія виїжджати не хотіли, погодилися тільки цього року, місяць тому їх вивезли у Глухів, розповів чоловік, але додому, каже, навідуються.
“Були батьки 4 дні тому. Удома на даху валявся дрон. Дах побитий. Ну, то батько ледве-ледве полагодив, десь недалеко були вибухи, і вони поїхали”, — сказав Сергій Дмитренко.
Уже 2 з половиною роки родина Дмитренків живе у Чернечій Слободі. Знову завели господарство.
На городі вирощують усе, що потрібно для родини, сіють кормову кукурудзу. Спочатку врожай був не густий, а тепер все налагодилося.
“Ми привозили й картоплю із собою, на посадку. Минулого року слабо уродила. У цьому році врожай був і на картоплю, і на буряк, і на все. І на закрутки. Усе нормально, слава Богу”, — розповів пан Дмитро.
З винограду, який розростається у дворі, закривають сік.
Саджають квіти. Кішка, яку привезли зі Студенка, народила двох кошенят. Усе поступово налагоджується, говорить господар, але за домівкою все одно сумують.
“Батьківщина є Батьківщина. Люди до нас нормально ставляться. Наташа на роботі — усі добре до неї ставляться. А чужина — вона й в Африці чужина. Сам тут, а душа там. Ну, мабуть, уже туди й сенсу нема вертатися. Десь коло сорока хат уже згоріло — то куди вертатися? Школу розбили, спортзал розбили, клуб, контору — все побито. Уже й ні до чого туди вертатися”, — поділився Сергій Дмитренко.
Вдома пан Сергій любив їздити верхи, каже, колись мав і власних коней.
Працював художнім керівником будинку культури і сам виступав, говорить, у них співоча родина.
“Ми їздили з концертами виступати. У нас старша донька співає. У 2017 році в Конотопі на фестивалі “Червона рута” ми зайняли перше місце. Ось її всі здобутки. Дід — мамин батько — дуже красиво співав старовинні пісні, мав гарний голос. А я так, для себе трохи — коли десь їдеш, щось робиш. А зараз немає настрою співати поки що”, — сказав Сергій Дмитренко.
