Про неприємну історію, що трапилась днями у тролейбусі №5, розповів у Фейсбуці її безпосередній учасник Дмитро Тіщенко. Активіст поцікавився у кондуктора, чому вона не продає пільгові квитки студенткам, що, за його словами, викликало у жінки бурхливу реакцію. Конструктивної розмови не вийшло, і допитливого пасажира навіть не випускали із “рогатого”. Розбірки у комунальному транспорті, які розпочав Тіщенко, закінчилися істерикою кондуктора і викликом патрульної поліції:

“Сідаю в тралік №5 (вагон 257). Сплачую проїзд через QR-код привату.
Підходить кондуктор – показую квиток, киває, що все ок.
Поруч стоять дівчата, показують студак, кажуть – пільговий. Кондуктор якось незрозуміло дає їм понять, що пільговий вона їм не дасть. Дівчата питають чому – відповіді нема, каже — платіть повний. Дівчата платять, я спочатку не звертаю увагу.
Потім уже вдогонку питаю кондуктора – а чому дівчата по повному їдуть, а не по студаку?
Кондуктор намагається тикати в листочок, де вказано щось типу “вартість проїзного квитка зі знижкою –50%”, документ реально криво написаний, але далі починається найцікавіше.
На мої прохання пояснити словами, в чому причина, кондуктор робить максимально зле обличчя (ви мабуть бачили його на стрімі), підходить впритул і починає мені розповідати, що у неї складне життя, “пожив би ти в моїй шкурі” і т.д.

Я пару разів просив не кричати на мене, говорити спокійно, як із пасажиром, вона тільки заводилася. Коли вона підійшла максимально близько, я включив камеру (не стрім), бо реально всяке могло статися, потім не довів би. Почала погрожувати, що “так, єдєм на конечную, я тєбє розкажу”, потім щось типу “в пол двенадцатого на ДЕПО, побазарім там”, після чого я почав реально нервувати і просити її заспокоїтися, що, звичайно, привело її в паніку. Коли вона усвідомила, що все це пишеться на камеру, продовжувала погрожувати, типу я не маю права знімати, на всі мої пояснення що “це для моєї безпеки” погрожувала тим, що це не допоможе.

Короче, потім вона пішла, і наче все вирішилося. Але раптом від зупинки перед Лавиною (а їхав я на Героїв Крут, на передостанню зупинку), почали випускати тільки через передні двері. Я одразу зрозумів натяк, що мене збираються тримати в траліку, скільки їм заманеться, підійшов до дверей і коли виходила одна дівчинка з тих двох, її спитав водій(-ка): ти с етім пацаном?
ДІвчинка сказала ні, спокійно вийшла. Я вийти не пробував, бо мені ще рано було.
Наступні чотири зупинки – просто адіще. Сльози кондуктора, крики, матюки, удари в стінку, посилання на**й пасажирів, відмова продавати їм квиток, впуск і випуск людей тільки через передні двері з аргументом “тут просто коє хто умний”.

В районі Берізки я викликав поліцію, думав приїдуть на ту зупинку, що мені треба, але я вже відчував, що поїду трошки далі (аби не в ліс).
Короче, на кінцевий окрім чергової істерики кондуктора яка кричала шо “найде мене і мені *****ць” до нас приєднався патруль.

Далі — все на стрімі. Патруль не поняв спочатку, в чому проблема, думали, що я не сплатив квиток. Потім все пояснили водійці, типу що я маю право знімати, а от істерична подруга не повинна себе так вести.
Вобщем, деталізувати не буду, на стрімі трохи розповів, але досі не розумію, що робити – писати заяву в Патрульна поліція м. Суми, писати заяву в КП СМР “Електроавтотранс” чи не робити нічого?
Впевнений, що про це будуть писати журналісти і я не можу заборонити це робити, хоча реально трохи переживаю за психічний стан тієї жіночки.
Поліцейським, до речі, респект. Вкотре стикаюся з дуже адекватними молодими патрульними, розібралися в усьому, вибачалися, що не можуть доставити мене у відділок для написання заяви, бо багато аварій на дорогах, треба слідкувати.

Така історія на ніч”.

Поділитися в соціальних мережах