Бджоли «квасили» раніше за людей: інтерв’ю із пасічником Анатолієм Денисенком
Анатолій Денисенко займається бджолярством понад 25 років. Окрім пасіки, де в нього стоять 30 вуликів, він також очолює Сумське міжрайонне об’єднання бджолярів. Анатолій розповів про те, чим взагалі займаються пасічники, скільки меду можна отримати з одного вулика та де бджоли живуть взимку.
З кожного вулика приблизно два відра меду
За освітою я біофізик, закінчив університет Шевченка, а роботу знайшов у Сумах у сільгосп інституті. Через деякий час з’явилася можливість викладати бджільництво, коли вже був досвідченим бджолярем.
Довгий час я не мав до бджіл жодного відношення, але мій тесть зацікавив обзавестися власною пасікою.
Почалося моє навчання у 1992 році, коли я пропрацював бджолярем сезон в одного спеціаліста. Після цього мені вже було не страшно заводити свою пасіку. Спочатку придбав одну сім’ю бджіл, яку поділив на дві. Наступного року з двох сімей стало чотири, через рік — 10, а вже потім розвів до 30 сімей. Щоб уявити, як швидко можна виростити сім’ю: у першій декаді травня купуєте пакет бджіл — чотири рамки з маткою. За кілька місяців ця сім’я виростає до 20 рамок, тож відновлення бджіл проходять доволі швидко. До речі, кожна сім’я живе в окремому вулику.
Поки вирощував пасіку, то три роки я був без меду. Зараз у мене 30 сімей, з кожної сім’ї відкачую приблизно півтора-два відра меду, тож маю пів тони нектару. Здається, що це дуже багато, але враховуючи, що в мене чимале коло спілкування, то він розходиться дуже швидко, тому проблем зі збутом у мене не було і не має.
Коли у людей по кілька тонн меду, то вони продають його оптом. Щоб жити тільки з пасіки, треба завести десь сотню сімей. Люди, які вирішують кинути роботу та займатися виключно бджолярством, виходять на цей показник. Є пасічники, які мають 400 сімей, але в Сумах здебільшого любительський підхід до цього.
Незрілий — значить рідкий
Бджоли накопичують мед у стільниках і запаковують його воском. Щоб добути його звідти, треба спочатку зрізати ножем печатку, яка називається забрусом, і вже відкритий мед поставити в медогонку. Коли я тільки починав займатися пасікою, то в мене було мало обладнання, медогонку позичав у сусіда, а потім вже придбав свою. Зараз у мене є все необхідне, і не лише для меду, а й для отримання прополісу чи квіткового пилку.
Сам по собі мед відрізняється за зрілістю. Незрілий мед — рідкий. Якщо він ще не запечатаний у стільнику, то при відкачуванні матиме рідку та в’язку консистенцію. Ранній мед дорожчий, тому деякі пасічники стараються раніше його викачати.
Щоб бути у безпеці, то на пасіку слід завжди приходити тільки в засобах захисту та спецодязі. Найперше, що треба бджоляру — це лицева сітка. Бджоли не завжди атакують пасічника, але заради безпеки краще вдягнути. Взагалі, у нашій місцевості бджоли миролюбні, хоча є злобливі породи, зокрема поліські. У нас же розводять карпаток — дуже мирних бджіл.
Бджоли використовували квашення раніше за людей
Бджоли живуть у вуликах, де вертикально стоять рамки, підвішені на плечиках. Якщо проаналізувати, то основна робота бджоляра — переглядати сім’ї та дивитись, як вони розвиваються. Переглядати сім’ї треба нечасто, буквально чотири рази на сезон. Слід звернути увагу, як активно працюють бджоли, як високо літають, яке обніжжя вони викидають з вуликів. Цього вже достатньо досвідченому бджоляреві, щоб зробити висновок, як розвивається сім’я.
З 2007 року у світі виникла проблема, зокрема в США, почали зникати бджоли, тобто кидали вулики, розплід і зникали. Є декілька ймовірних причин цього явища, але точно ніхто не може сказати. Була версія, що таку тенденцію спричинили мобільні телефони, але це припущення не підтвердилося. Дехто вважав, що є захворювання, які викликають дезорієнтацію бджіл, і вони не можуть чітко знаходити дорогу додому, але єдиної теорії немає. В Україні це явище не настільки поширене, ніж в США. У нас здебільшого поодинокі випадки.
Харчуються бджоли двома видами корму. Один із них — це пилок, який збирають на квітах. Бджоли складають цей пилок у комірки вулика та пресують, щоб він був щільним. Наповнюють комірки пилком на половину, а не до верху, щоб в глибині він не так швидко висихав. Там відбувається молочнокисле бродіння, те саме, що відбувається із квашеною капустою — накопичується молочна кислота і створює консервант. Тобто бджоли використовували квашення ще раніше, ніж до того додумалися люди.
Якщо ці запаси пилку потрібні на зиму, то бджоли заллють його зверху медом. Тоді це вже буде не пилок, а перга.
Зимують бджоли по-різному. Найпростіший варіант — залишити їх на дворі, але з більшим запасом кормів. Їм треба буде зігріватися, бо вони постійно знаходяться в русі. Багато пасічників практикують зимівлю на вулиці, бо основна перевага, що не треба носити вулики, і облітатися бджоли можуть без пасічника. Якщо ж будувати зимівник, то окупиться він за 10-15 років. Узимку бджоли мають бути в охолодженому стані, аби перезимувати.
«Бджоли в моєму серці»
Я очолюю Сумське міжрайонне об’єднання бджолярів. Колись воно було чисельне, там було близько тисячі осіб, а коли все почало розвалюватися, то і товариство занепало. На сьогодні у нас близько 30 чоловік, але на таке місто, як Суми — це дуже мало. Багато людей не знає, що існує таке товариство, тож ми стараємося популяризувати та розповідати по нього.
Часом у людей є стереотип, що всі пасічники нечесні, щось бадяжать та обдурюють інших, але це не так. Люди думають, що пасічники дуже легко заробляють цей мед, але ніхто не уявляє, наскільки це важко, скільки треба часу, щоб добути мед. Робота на пасіці складна, весь час знаходишся на сонці, буває бджоли рояться й треба лізти на дерево та знімати ці рої. Основна причина роїння, коли пасічник невчасно переселяє бджіл.
Нещодавно я міркував, як би жив, якщо в мене не було бджіл. Мені здається, що життя кардинально змінилося б, можливо навіть в кращий бік. Кожне літо я займався пасікою, через це мало уваги приділяв родині. У мене були бджоли, потрібно було контролювати весь цей процес, тож я мало відпочивав та проводив час із сім’єю. Але є і багато плюсів, адже завдяки бджолярству моє коло спілкування розширилося і відкрило інший світ.
Бджоли в моєму серці, звичайно, бо це вже частина життя, яку не відокремити.