“Боляче всім”. Психологиня з Сумщини Ольга Передера розповіла про психологічні травми через війну та шляхи їх подолання
До чого призводить тривале проживання стресу, чи звертаються люди до психологів та, чи зменшиться кількість психологічно травмованих людей після війни, розповіла психологиня з Сумщини Ольга Передера.
Якщо ми говоримо саме про травмованість людей після проживання і різних подій і просто про перебування поруч, або з близькими, які такі події пережили, то маємо говорити, що людина постійно у високому напруженні знаходиться певний період часу, в стресі. І виникає відповідний режим функціонування психіки, коли навіть інколи, згідно зі зверненнями, людина не розуміє, що відбувається. Чомусь, ніби без видимих причин, перебуваючи в спокійному місці порушується сон, порушуються цикли прийняття їжі, або сприйняття себе, або якісь депресивні компоненти. Ну і, відповідно, цей розлад, його ще називають ПТСР — посттравматичний стресовий розлад виникає саме внаслідок тривалого проживання стресу через небезпеку.
“Звернень до психологів побільшало”
Якщо навіть ми беремо період після повномасштабного вторгнення, то перший рік був, скажімо так, повільніший і не такий динамічний у зверненнях. Наразі я бачу, як спеціаліст, який приймає людей: звернень побільшало. Вони стали більш такого характеру, коли людина вже в розпачі і є такий момент, що всі ці звернення мають комплексно опрацьовуватись і там вже потрібна навіть допомога психіатра.
За звичайною класифікацією це є заперечення, сприйняття і потім вже опрацювання. Але мені більше подобається класифікація, хочу її зазначити: Рутмарайка Шмідінг — є така фахівчиня. Так от вона порівнювала, що спочатку в нас лабіринт: людина має дослідити, що сталося. Дуже важливим є збір інформації, в цьому є функція фахівців — розповісти, як це. Потім є такий момент, коли після лабіринту людина починає приймати це все і вже потім, вона називає цей період “веселка” – коли життя відчувається в тих самих кольорах і травму вже опрацьовано.
Свій психологічний стан можна спочатку перевірити онлайн
Коли ви відчули щось не те, от не дуже гарно з вами, не так, як було раніше — є прості, навіть онлайн, інструменти: так, до прикладу, є шкала депресії Бека. Її можна знайти онлайн. Буквально 21 питання, ви заповнюєте і там вам вже говорить відповідь: alarm – треба звернути увагу, небезпечно, підіть до спеціаліста. Або якісь там моменти, що є депресивні компоненти, тривожність, треба з цим попрацювати. А вже потім людина може звернутись до психолога, до психіатра. Це не є чимось, що ставить діагноз відразу, але якось дає змогу впоратись із цим незвичним станом.
Найголовніше знання — це розуміння, як функціонує наш мозок. Та зона, яка відповідальна за емоції — це рептильний мозок, лімбічна формація. Відповідно, вона не розуміє слів. Це запахи, це тіло, це відчуття. Тобто, всі ці практики, які пов’язані з диханням, з розслабленням. І якщо людина це усвідомлює, в неї є певний набір навичок, вона може собі зарадити. Але бувають стани, з якими військовослужбовці часто звертаються – коли вже стрес неконтрольований. І я думаю, що психотерапія там може бути лише допоміжним компонентом, а насправді треба вже якесь медикаментозне втручання і підтримка.
Зазвичай, від близьких людей і загалом поради в цьому моменті сприймаються негативно, я думаю. Дуже багато запитів є такого формату: “маю брата, його комісовано, треба допомогти”, або “маю сестру, втратила чоловіка” – ці запити не обробляються, зазвичай психологом, тому що, за правилами практики, має звернутися сама людина. Якщо трапилася випадкова панічна атака: знаємо, що це задишка, ритм серця збивається, людина відчуває, ніби це вона помирає — це перші дзвіночки, які не треба ігнорувати. Або коли немає можливості прокидатися легко, дуже важко даються якісь моменти, настрій знижений. Це також. Тобто, тільки свідомо, екологічно слідкувати, що відбувається з самими нами.
Як опанувати себе в стресовій ситуації
По-перше: в будь-якій ситуації, коли зле, треба стати (бажано босоніж) на підлогу або на землю. Відчути копчик, тіло, поставу — все це відчути. Випити води, пройтися. Торкатися пальцями, самомасаж рук. Тобто, я наголошую, що все має бути спрямоване на тіло, не на думки. Є змога, можна піти до води, у воду, в басейн, ванна, душ.
Я впевнена, що час на те, аби справитися з психологічною травою для кожного потрібен свій. Чому травма продовжує жити в нашому тілі і дуже підступно діяти? Ми під час війни стикаємось з тим, що тригер – пусковий механізм може спрацювати в будь-який момент. Людина, яка ніби-то вибудовує адекватні, уважні стосунки, може спалахнути на рівному місці — це є травма. І от її опрацювання може затягнутися як на все життя, так і на короткий термін, якщо це психіатр, якщо це психотерапія. Якщо це самообмеження, самовдосконалення. Це не пусті слова.
Я наразі читаю книгу Анни Лемпке “Дофамінове покоління” і там йдеться про те, чому ми так довго опрацьовуємо травму. Тому що наше покоління має дуже широкий спектр, як задовольнити себе і швидко перейти від болю до задоволення. І тому це алкоголь, наркотики, інтернет, соцмережі. Людина не занурюється, травма не осмислюється і її опрацювання триває, відповідно.
“Зараз кожен має бути трішки психологом”
Я думаю, що насправді, коли ми отримаємо, здобудемо перемогу, наш шлях з подолання і опрацювання травм тільки почнеться, на жаль. І от я наразі дуже цікавлюсь тим, що відбувається в просторі, як проходять реабілітацію люди: як цивільні, так і військові. І я розумію, що зараз кожен має бути трішки психологом. Тобто, не спроста ці всі програми охоплюють людей, розповідають. Бо ми маємо бути саперами на мінному полі: не сказати щось в черзі, промовчати в таксі. Десь, знаєте, просто не помітити якісь моменти. Тому що боляче всім.
Це не буде новим і, можливо, дещо банально, але я бажаю тримати баланс. Тримати баланс, відслідковувати, що відбувається і тримати руку на пульсі ось цього ментального здоров’я. Бо дуже важко, коли занепад всередині, щось відбудовувати і відновлювати.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ